Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
Или московиты, по большей части, народ рослый и дородный с большими головами и толстыми руками и ногами. священники их носят длинные волосы на голове, иногда спускающиеся ниже плеч; у прочих, однако, волосы коротко острижены, у некоторых вельмож даже сбриты. женщины среднего роста, миловидны лицами и крепкого телосложения. те, что живут в городах, румянятся до такой степени, что лица их кажутся будто осыпанными мукою, а румяна как будто кисточкою размазаны по щекам. замужние женщины свертывают свои косы и носят их под шапкою, девушки же вплетают в косы алые ленты, с кисточками на концах, и носят их открыто. детям, моложе десяти лет, одинаково как девочкам, так и мальчикам, остригают волосы и оставляют лишь локоны с обеих сторон. девочки, в отличие от мальчиков, носят в ушах большие серебряные и медные кольца.к.фан-кленк. // сказания иностранцев о россии в xvi-xvii вв.народ этот в обращении чрезвычайно как церемонен; встретясь на улице, хотя бы шли за делом, тотчас снимают шапки, и в несколько приемов кланяются друг другу, строжайше соблюдая, чтобы отдать поклон за поклон, да и снова поклониться, делая знак головой и рукою, что это для них безделица. здесь разумеется о равных между собою; потому что, если кто стоит выше другого, всячески старается не прежде того снять шапку, и прибегает тут к хитрости.имеют еще обыкновение при встрече, если долгое время не виделись, целоваться.барберини р. путешествие в московию рафаэля барберини в 1565 г. // сказания иностранцев о россии в xvi-xvii вв.что касается ремесел, то мосхи , наследственным умением строить чрезвычайно изящные деревянные дома, вытачивать из дерева разного рода утварь, искусно ткать полотно, идущее на исподнее платье, и некоторыми другими, требующими усидчивости. живопись у них обращена на священные предметы, кроме некоторых цветочков и животных, они пишут исключительно одних, давно умерших, святых, по греческим образцам.
