Певно, в історії України, як і в історії Польщі, немає настільки парадоксальної фігури, як князь Ярема ВишневецькийБув він нащадком козацького ватажка Дмитра Байди-Вишневецького, засновника Запорозької Січі. Незадовго перед повстанням Богдана Хмельницького в самого Яреми склалися добрі стосунки з українськими козаками. Принаймні вони разом ходили походами на татар у 40-х рр. ХVІІ ст. Й водночас це — «гроза козаків».
Так написав на надмогильній плиті Яреми його син, польський король Михайло Корибут-Вишневецький. Саме таким, в більшості випадків, й постає образ цього історичного діяча, пише журналіст порталу “Глобал Аналітик” Артур Новицький.
Взагалі, вивчаючи діяльність Вишневецького, не можна стверджувати, що він був меншим патріотом Русі, ніж Хмельницький. Це просто різні ¬точки зору на майбутнє своєї землі. І різне розуміння того, що означає бути руським патріотом. Звичайно, згідно з пізнішою українською національною ідентичністю, Вишневецький — зрадник. Але йому і руській католицькій шляхті треба було робити вибір — чи підтримувати звичайний, старий уклад життя, чи піти разом із козаками — невідомо куди й навіщо…
Ярема походив з родини, де були сильні православні традиції. Його мати, Раїна Могиляка, виступала фундатором православних святинь, жертвувала кошти на видання релігійної літератури. А її брат, Петро Могила, став видатним церковним діячем, архімандритом Києво-Печерської лаври, а потім митрополитом Київським.
Існують різні припущення щодо причин рішення Вишневецького перейти з православ’я у католицтво, але скоріш за все князь Ярема виходив з того, що для отримання політичного впливу, необхідного для реалізації його планів щодо розбудови Руського князівства, слід було прийняти католицтво. Взагалі він був далекий від будь-якого релігійного фанатизму і жодне із відгалужень християнства (римо-католицтво, греко-католицтво, православ’я, протестантизм) не розглядав як сакральну істину-в-собі.
Щодо православних святинь, то князь не те, що не чіпав їх, він навіть дбав за православну віру: відомі його підтвердження привілеїв для закладених батьками монастирів. У травні 1636 року він видав документ про обдарування Мгарського монастиря. 17 лютого 1646 року князь підтвердив свою ж дарчу грамоту цьому монастиреві на село Мгар і звільнив монастир від поборів.
Дневная бабочка с размахом крыльев 50-60 мм. верхняя сторона крыльев густобелая. вершины передних крыльев черные, а у самки посредине еще два черных пятна. нижняя сторона задних крыльев желтовато-зеленая с легким темным налётом. ноги слабые. капустная белянка распространена по всей европе, в азии (кроме сибири, средней азии) и в северной америке. в течение лета в южных районах нашей страны гусеницы обычно развиваются на культурных крестоцветных (капусте, репе, брюкве и т. нередко капустница интенсивно размножается, и в этом случае она может нанести значительный урон полеводству и огородничеству. может так подойдёт?
Соседская община - следующая формация после родовой. если в родовой общине, её члены были связаны кровными узами. глава - отец, а раньше мать. дети, племянники, и т. д. ; то во время скитаний (кочевий) к ним прибивались люди, уже не стоящие в родстве. и, наоборот, кто-то отставал, кто-то уходил в другие общины. так формировалась соседская община. они ещё вместе охотились, вместе обрабатывали примитивные поля. но, это уже была не родня. выделялся вожак (вождь, конунг, и тд) его ближайшее окружение (дружина, не обязательно родня) . так и началось расслоение на классы. кто-то не вернулся с охоты. вождь давал еду, но заставлял её отрабатывать. кто-то погиб н стычке с другим племенем, а кто-то наоборот. разжился классными орудиями или мехами. он уже не обязан был делиться. вот так и рушились родовые связи, и соседская община стала предтечей возникновения классового общества
Певно, в історії України, як і в історії Польщі, немає настільки парадоксальної фігури, як князь Ярема ВишневецькийБув він нащадком козацького ватажка Дмитра Байди-Вишневецького, засновника Запорозької Січі. Незадовго перед повстанням Богдана Хмельницького в самого Яреми склалися добрі стосунки з українськими козаками. Принаймні вони разом ходили походами на татар у 40-х рр. ХVІІ ст. Й водночас це — «гроза козаків».
Так написав на надмогильній плиті Яреми його син, польський король Михайло Корибут-Вишневецький. Саме таким, в більшості випадків, й постає образ цього історичного діяча, пише журналіст порталу “Глобал Аналітик” Артур Новицький.
Взагалі, вивчаючи діяльність Вишневецького, не можна стверджувати, що він був меншим патріотом Русі, ніж Хмельницький. Це просто різні ¬точки зору на майбутнє своєї землі. І різне розуміння того, що означає бути руським патріотом. Звичайно, згідно з пізнішою українською національною ідентичністю, Вишневецький — зрадник. Але йому і руській католицькій шляхті треба було робити вибір — чи підтримувати звичайний, старий уклад життя, чи піти разом із козаками — невідомо куди й навіщо…
Ярема походив з родини, де були сильні православні традиції. Його мати, Раїна Могиляка, виступала фундатором православних святинь, жертвувала кошти на видання релігійної літератури. А її брат, Петро Могила, став видатним церковним діячем, архімандритом Києво-Печерської лаври, а потім митрополитом Київським.
Існують різні припущення щодо причин рішення Вишневецького перейти з православ’я у католицтво, але скоріш за все князь Ярема виходив з того, що для отримання політичного впливу, необхідного для реалізації його планів щодо розбудови Руського князівства, слід було прийняти католицтво. Взагалі він був далекий від будь-якого релігійного фанатизму і жодне із відгалужень християнства (римо-католицтво, греко-католицтво, православ’я, протестантизм) не розглядав як сакральну істину-в-собі.
Щодо православних святинь, то князь не те, що не чіпав їх, він навіть дбав за православну віру: відомі його підтвердження привілеїв для закладених батьками монастирів. У травні 1636 року він видав документ про обдарування Мгарського монастиря. 17 лютого 1646 року князь підтвердив свою ж дарчу грамоту цьому монастиреві на село Мгар і звільнив монастир від поборів.