Раннее славянское общество было типичным децентрализованным племенным обществом Европы железного века, организованным в местные вождества (которые возглавлялись вождями). Медленная консолидация произошла между седьмым и девятым веками. Славянские группы находились под влиянием соседних культур, таких как Византия, хазары, викинги и каролинги, оказывая влияние на своих соседей в ответ.
Объяснение:
Различия в статусе постепенно развивались в вождествах, что приводило к развитию централизованных общественно-политических организаций – первых государств. Первыми централизованными организациями, возможно, были временные пан-племенные воинские объединения, напоминающие военную демократию. Наилучшим доказательством этого является район Дуная, где варварские группировки организовались вокруг военных вождей, чтобы совершить набег на византийскую территорию и защитить себя от паннонских аваров.
Социальная стратификация постепенно развивалась в форме укрепленных наследственных вождеств, впервые обнаруженных в западнославянских районах. Вождя поддерживала свита воинов, которые были обязаны ему своим положением.
По мере того как вождества становились могущественными и расширялись, создавались центры вс власти, управляемые вождями уровня ниже - наместниками; грань между могущественными вождествами и централизованными средневековыми государствами размыта. К середине девятого века славянская элита носила роскошную одежду, каталась на лошадях, охотилась с соколами и путешествовала со дружиной, а просто население было в основном занято в сельском хозяйстве.
Свою діяльність члени гуртка розпочали з вивчення життя, традицій та історії власного народу. Із записниками в руках Я. Головацький та І. Вагилевич побували в багатьох містечках та селах Галичини, Буковини та Закарпаття. Наслідком цього своєрідного "ходіння в народ" стали не тільки численні добірки матеріалів з народознавства, фольклористики, історії та мовознавства, а й знання реального сучасного становища українського народу під іноземним гнітом.
Зауважимо, що молоді патріоти шукали свій власний шлях до пригніченому народові. Зокрема, під час своїх етнографічних подорожей вони контактували з польськими підпільниками, які готували антиурядовий виступ, але "Руська трійця" не пішла за революційними змовниками, зосередивши зусилля на культурницько-просвітницькій діяльності.
Першою пробою сил для членів гуртка став рукописний збірник власних поезій та перекладів під назвою "Син Русі" (1833), у якому вже досить чітко пролунали заклики до народного єднання та національного пробудження. Наступним кроком "Руської трійці" став підготовлений До Друку збірник "Зоря" (1834), який містив народні пісні, оригінальні твори гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Лейтмотивом збірки було засудження іноземного панування, уславлення визвольної боротьби Народу, оспівування козацьких ватажків - Б. Хмельницького та С. Наливайка. Прозвучав у збірці і заклик до єднання українців Галичини і Наддніпрянщини.
Слід зазначити, що видання цієї книжки було заборонене і віденською, І львівською цензурою. Перша намагалася придушити молоді паростки українського руху в Галичині, побоюючись, що він у перспективі може стати проросійським. Друга, відображаючи інтереси консервативних лідерів греко-католицької церкви, виступила не стільки проти змісту, скільки проти форми: поява книжки українською мовою посягала б на монополію та авторитет мови церковнослов'янської.