Зовнішня політика:
-встановлення диплом. відносин з 12 країнами
-пронімецька орієнтація
-14 червня 1918 - відмова самостійності УД
Внутрішня:
-Державне будівництво
-Економічна стабілізація і робітниче питання
-Аграрне питання
-Національно-культурна політика
Объяснение:
Внутрішня політика: (Детально)
Найконсервативніший з утворених в ході Громадянської війни 1918—1921 р. політичних режимів.
Курс внутрішньої політики урядів гетьмана Павла Скоропадського відбивали положення «Грамоти до всього українського народу» (автор О. Палтов): «Права приватної власності як фундаменту культури й цивілізації відновлюються повною мірою, всі розпорядження колишнього українського уряду, так само як і Тимчасового російського уряду скасовуються й анулюються… На фінансовому та економічному полі відновлюється повна свобода торгівлі та відкривається широкий простір приватного підприємництва й ініціативи…»
Провідною політичною опорою гетьманського уряду вважаються Українська демократично-хліборобська партія і Союз земельних власників.
Державне будівництво
Відповідно до «Законів про тимчасовий устрій України» (прототип — «Основні закони» Російської імперії в редакції від 23 квітня 1906 р.)., держава очолювалася гетьманом, державне управління здійснювалося призначуваним ним урядом. Гетьман проголошувався гарантом порядку і законності до виборів представницького органу влади — Українського Сейму. Наміри встановити монархічний лад відкидалися.
У кадровій політиці спирався на земських діячів і професійних управлінців царського державного апарату. Мали місце розпуски земств і міських дум (Катеринослав, Одеса), кадрові чищення центрального й місцевого апаратів влади. Поліційні функції виконувала «державна варта» (департамент МВС). У законодавстві підтверджувалася дія законодавчих актів Російської імперії, не скасованих урядом Української Держави. Видано понад 500 законодавчих актів; розроблена нереалізована програма реформи судової системи, земського самоврядування тощо. Створено систему державних нагород.
Економічна стабілізація і робітниче питання
Була встановлена стабільна валюта, податкова система, розроблений і виконувався державний бюджет, створені Державний і Земельний банки. Відновлено діяльність залізниць. У промисловості зберігалися кризові тенденції кінця 1917 — початку 1918 рр. Велику загрозу являв страйковий рух, актуальним продовжувало залишатися протистояння профспілок і організацій промисловців.
Аграрне питання
У земельному питанні — скасування земельного закону Центральної Ради від 31 січня 1918 року. Були створені Земельні комісії, Вища Земельна Комісія під головуванням гетьмана (жовтень 1918 р.) для розв'язання земельних суперечок і розробки проєкту земельної реформи.
Продовження курсу Столипінської аграрної реформи (Закони від 8 та 14 червня) — підтвердження права власності селян на землю, виділення і продаж громадських земель, заходи до формування широкого класу середніх землевласників. Курс на розділ латифундій до жовтня 1918 р. блокувався польським аристократичним лобі й німецьким командуванням. У цілому гетьманський уряд намагався політично поміркованими заходами розв'язати питання про землю, одне з фундаментальних питань революційних подій того часу у переважно аграрній країні.
Зберігалася державна хлібна монополія. Проти неї був сам гетьман Скоропадський, але, як він згадував, цю монополію йому нав'язали німці[6].
Зіткнення селян і великих землевласників: дії каральних і повстанських загонів (у тому числі Нестора Махна).
Національно-культурна політика
Політика м'якої підтримки українського національно-культурного відродження.
Відкриття нових українських гімназій, введення української мови, історії та географії як обов'язкових предметів. Створені Українські державні університети в Києві і Кам'янець-Подільському, Історико-філологічний факультет у Полтаві, Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український Історичний музей, Українська національна бібліотека, Український Театр драми і опери, Українська Державна Капела, Український Симфонічний Оркестр, Українська академія наук. Видавництво.
Створена Українська академія наук, яку очолив В.Вернадський (27 листопада 1918)
Почали роботу Архітектурний, Клінічний (Київ), Політехнічний, Сільськогосподарський (Одеса) інститути. Важливим зрушенням у духовній сфері стало утворення влітку 1918 року Української автокефальної православної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським.
Объяснение:
Завершение территориального раздела мира между великими державами и борьба за его передел.
Наряду с экономическим разделом мира между союзами капиталистов и в связи с ним происходит территориальный раздел мира между буржуазными государствами, борьба за колонии, борьба за захват чужих земель.
Колониями называются страны, лишённые государственной самостоятельности и составляющие владения империалистических государств-метрополий. В эпоху империализма существуют кроме того разнообразные типы зависимых стран — полуколоний. Полуколониями называются страны, формально самостоятельные, а на деле находящиеся в политической и экономической зависимости от империалистических государств.
Защитники буржуазии изображают империалистическое господство над колониями в виде «цивилизаторской миссии», имеющей якобы целью вывести отсталые народы на путь прогрессу и самостоятельного развития. На самом же деле империализм: обрекает колониальные и зависимые страны на экономическую отсталость, а сотни миллионов населения этих стран — на невиданный гнёт и кабалу, бесправие и нищету, голод и невежество. Захват колоний империалистическими державами ведёт к небывалому усилению национального угнетения и расовой дискриминации. По характеристике Ленина, капитализм из освободителя наций, каким он был в период борьбы с феодализмом, на стадии империализма превратился в чудовищного угнетателя наций.
Гільдія — в середньовічній Західній Європі різні об'єднання — взаємодо релігійні, політичні; в XII — XV століттях корпорації купців (в Англії також ремісників).
Васал — в Середньовіччі в Західній Європі феодал, що одержував земельні володіння та був залежним від іншого, більш могутнього феодала-сеньйора (сюзерена).
Феод — земельний наділ, отриманого у вигляд за службу.
Єретик— особа, що виступає проти загальноприйнятого в суспільстві вчення, віровідступник.
Суспільний стан — великі угруповання людей, котрі умовно об'єднані своїм правовим та економічним становищем у соціальній ієрархії, тобто соціальній структурі суспільства.
Хартія у Середньовіччя й Новий час — назва деяких документів публічно-правового характеру (конституцій та інших актів), у яких знайшли відображення політичні вимоги соціальних шарів та класів.
Реформа – це комплекс заходів, якими вводяться на заміну старих нові суспільні відносини в будь-якій сфері суспільного життя, крім економічної, що призводить до зміни умов діяльності всіх і відповідної фахової групи членів суспільства.
4 sinif
Объяснение:
4CINIF торт 1 класс