«Декларация прав человека и гражданина» провозглашала принцип «гражданского равноправия», фактически, во всех пунктах, но мы отметим несколько статей.
Статья 1 говорит о свободе и равенстве всех людей в своем достоинстве и правах.
Статья 2 говорит о том, что каждый человек обладает правами и свободами вне зависимости от расы, цвета кожи, пола, языка, политических убеждений, происхождения, имущественного положения и так далее.
Статья 3 говорит о праве каждого на жизнь, свободу и личную неприкосновенность.
Статья 6 говорит о том, что каждый человек имеет право на признание его правосубъектности.
Статья 7 говорит о том, что все люди равны перед законом и имеют право на равную защиту закона от любой дискринимации.
Статья 8 говорит о праве каждого человека на восстановление в правах национальными судами в случае нарушения его прав.
Статья 10 говорит о праве каждого на то, чтобы его дело рассматривалось гласно и с соблюдением требований справедливости – на основе полного равенства.
Статья 13 говорит о праве каждого на свободное передвижение (в 1ом пункте) и на право покидать и возвращаться в страну (во 2ом пункте).
Статья 15 говорит о праве каждого человека на гражданство, и о том, что никто не может быть лишен гражданства произвольно, и о праве на смену гражданства.
Объяснение:
Напомню, что гражданское равноправие представляет собой определенное общественное устройство, когда все граждане обладают равными правами.
отечественного государства и права как наука и учебная дисциплина.
отечественного государства и права ( государства права россии) принадлежит к числу дисциплин, изучаемых в высших юридических учебных заведениях российской федерации. ее - сформировать у студентов научное представление об основных путях становления и развития отечественной государственности и российской правовой системы, дать им конкретные знания о том, в каких формах и под влиянием каких факторов это развитие происходило.
при изучении отечественного государства и права применяются различные научные методы, особенно широко - метод -сравнительного анализа. в сочетании с конкретно- подходом, столь же для нее характерным, этот метод позволяет:
проследить генезис отечественной государственности, формирование национальной правовой традиции; выяснить особенности этих процессов, их отличие от аналогичных процессов в странах западной европы;
Після приходу до влади 28-річний Дарій, син Гістаспа, четвертий перський цар з династії Ахеменідів, придушив повсталі проти нього Елам та Вавилон і того ж 522 року до н.е. утвердився на престолі Єгипту. Через шість років він здійснив успішний похід на Схід, приєднавши долину Інду, після чого рушив на Захід, де йому підкорились острови Самос і Хіос в Егейському морі.
У пошуках союзників для завоювання Еллади Дарій спробував заручитись підтримкою скіфських племен, однак його пропозиція одружити свого сина Савлія з донькою царя Іданфірса була грубо відхилена. Це, як повідомляє Геродот у своїй «Історії», викликало бажання «покарати скіфів за спустошення Мідії» сотню років перед тим, і Дарій надіслав проти них невеликий загін на чолі із Аріарамном, сатрапом Кападокії. З походу морем через Понт Евксинський перси повернулись із великою кількістю рабів і полонених з числа скіфської знаті, серед яких був і брат царя Марсагет.
Швидкий успіх розвіяв останні сумніви Дарія у доцільності походу далеко на північ, де «текли повноводні ріки» і «за давніми переказами були незліченні скарби». За його наказом по всій країні було зібране величезне військо, яке навесні, імовірно, 513 року до н. е. під командою полководця Мегабаза рушило із Суз «царською дорогою» до Сард у Лідії і далі до Халкедону, де під керівництвом грецького інженера Мандрокла з Самоса вже був готовий 750-метровий понтонний міст через Босфор. Він настільки вразив Дарія, що поблизу моста були поставлені два стовпи з білого мармуру, на одному з яких перською, на іншому грецькою, були зазначені всі підвладні персам племена і народи, які взяли участь в переході через протоку, що відділяла Азію і Європу.
По той бік Босфору перського царя вітали представники грецьких полісів, що прибули за його наказом. Серед них Мільтіад, тиран Херсонесу Фракійського (майбутній герой Марафонської битви), Гістіей мілетський, Лаодамант фокейський, Еак самоський (син Сілосона-молодшого), Коес лесбоський і Страттіс хіоський. Еолійськими кораблями командував Арістагор кімський. Тирани міст з берегів Гелеспонта (Дарданелл) і Пропонтиди (Мармурового моря), — Абідоса, Візантія, Лампсака, Кізіка та інших — теж привели свої кораблі.