Незважаючи на своє важливе значення, «Декларація прав людини і громадянина» була лише збірником основних принципів, на яких повинні ґрунтуватися закони держави. В ході революційних перетворень неодноразово робилися спроби створити новий кодекс законів, але вдалося це лише в часи правління Наполео на Бонапарта. Після тривалої і кропіткої роботи юристів в 1804 р. був оприлюднений Цивільний кодекс (Ілл. 5). Пізніше з'явилися кримінальний і комерційний кодекси. Цивільний кодекс набув чинності у Франції і деяких залежних від імперії державах.Він став основою законодав.
У Цивільному кодексі послідовно захищалося право приватної власності: «Власність є право користуватися і розпоряджатися речами абсолютним чином, якщо тільки здійснення цього права не стає заборонене законами або регламентами». Порівняйте ставлення до власності в " декларації
прав людини і громадянина» і Цивільному кодексі. Можна говорити про помітні відмінності між двома документами?
Однак у Цивільному кодексі далеко не завжди дотримувався принцип рівності. Права жінок обмежувалися, влада батька в сім'ї була майже абсолютною.
У Цивільному кодексі сказано: «Чоловік зобов'язаний надавати заступництво своїй дружині, дружина — послух чоловікові». Чому ця стаття вважається прикладом безправного становища жінок?
Незважаючи на недоліки, Цивільний кодекс гарантував збереження багатьох завоювань Великої французької революції. Перш за все він проголошував рівність можливостей і недоторканність власності.
