ответ:Конспект урока "Начало Реформации в Европе. Обновление христианства"
Начало Реформации в Европе. Обновление христианства
Реформация и ее предпосылки
Реформации в Германии
Мартин Лютер
Крестьянская война
Вы уже знаете, что в XV–XVI веках зародились и быстро развивались в Европе идеи гуманизма. Люди уже не придавали значения загробной жизни, их все больше интересовала жизнь земная. А самое главное, теперь они осознали, что от самого человека, а не от высших сил, зависит жизнь, успехи и поражения. Это не могло не повлиять на роль церкви в обществе.
На этом уроке вам предстоит узнать, что такое Реформация, ее предпосылки, познакомиться с одним из первых реформаторов Европы – Ма́ртином Лю́тером, узнать о событиях Крестьянской войны.
Итак, Реформа́ция – это движение за переустройство церкви.
Обратите внимание, что слово пишется с большой буквы, так как обозначает целый период в жизни людей. Однако зачем понадобилось добиваться переустройства того, что уже давно укоренилось и имело в обществе достаточно значимое влияние?
Во-первых, как уже говорилось, человек задумался о своей земной жизни. Основные идеи католической церкви уже не находили поддержки среди людей. Ведь они проповедовали мысль о неважности нынешней жизни, это всего лишь подготовка к будущей вечной жизни. В это же время гуманисты в один голос твердили, что жизнь на Земле – это все, что у нас есть, и прожить ее надо хорошо, получая от жизни удовольствие. Наступило время, когда стали цениться знания. Церковь этого боялась, так как думающий и знающий человек мог легко опровергнуть многие утверждения богословов.
Во-вторых, в обществе сформировался новый класс – буржуазия. Это были люди, которые обеспечивали свою жизнь самостоятельно и были заинтересованы в накоплении капитала. Им было не выгодно вкладывать огромные средства в содержание епископов и священников, строить пышные и дорогие соборы. Буржуазии была нужна новая религия, простая и понятная каждому, не требующая пышных обрядов. Также они выступали за то, чтобы Библия была переведена на национальные языки европейских государств. Таким образом ее текст станет доступным всем грамотным людям.
В-третьих, обрядовая деятельность церкви. Не всегда у простых людей была возможность заказывать дорогостоящие обряды в церкви. Было давней традицией платить деньги, чтобы за твое здоровье или упокой отслужили мессу. С каждым годом этот обряд становился все более дорогим и все менее доступным для большей части населения Европы. Бесплатных обрядов и проявлений религиозных чувств церковь не признавала.
Еще одним немаловажным моментом была массовая продажа индульге́нций – документов, которые подтверждают, что церковь отпускает человеку совершенные им грехи.
Право выдавать индульгенции церковь обосновала тем, что заслуги святых и Христа перед Богом создали запас благодати, которой может распоряжаться католическая церковь. К началу XVI века получение индульгенции стало очень простой процедурой. Их можно было купить абсолютно везде. Священники, монахи организовывали торговлю, как в городах, так и в деревнях.
В-четвертых, десяти́на – это налог, который все верующие уплачивали церкви в размере одной десятой части своих доходов.
Изначально поступающие средства делились на три группы:
· украшение и построение церквей;
· на богомольцев и бедных;
· на содержание духовенства.
Но с течением времени все большее количество денег шло в казну папства и священников. Это вызывало недовольство простых людей, так как они видели роскошь, в которой пребывают церковные служители.
Следует помнить еще и о том, что церковь являлась крупнейшим землевладельцем. Ей принадлежало до 1/3 всей обрабатываемой земли.
Таким образом получалось, что существующим положением в католической церкви были недовольны все слои населения. Правители хотели вернуть контроль над доходами. Дворяне были заинтересованы в церковных земельных владениях. Горожане выступали против пышной обрядности и богатого убранства. А простым людям и крестьянам не всегда по силам было оплачивать десятинный налог.
Объяснение:
Доброй ночи, написал вам информацию по этой теме,читайте и учите) Удачи вам) Отблагадорите за ответ
Дисидентський (опозиційний) рух виник в Україні в середині 1950-х років як форма протесту проти дій партійно-державного апарату та порушення ним радянських законів. Слово «дисидент» означає «незгодний» і пояснюється як «людина протестна», яка відкрито протиставляє свої погляди панівній ідеології та рішуче захищає свої переконання. Синонімом слова «дисидент» стало «правозахисник» — людина, яка виборює громадянські, релігійні та національні права.
Дисидентство охопило всі регіони України та найбільші міста, набуваючи національно-демократичного забарвлення. Дисидентський рух в Україні заявив про себе ще навіть раніше, аніж у тогочасних Ленінграді, Москві та інших містах Росії.
Основними причинами виникнення дисидентського руху були політичні: відсутність справжньої політичної самостійності республіки, однопартійна система, яка позбавляла суспільство демократичного вибору шляхів політичного розвитку, забороняла діяльність опозиції, установила цензуру, відкидала будь- які законні можливості для зміни влади, призвела до небаченої бюрократизації системи управління. Не менш важливими були й національно-культурні причини. Серед них насамперед вирізнялися політика зросійщення, позбавлення українського народу самобутніх рис, можливостей для вільного національно- культурного розвитку. Соціально-економічні причини полягали в низькому рівні життя, нав’язуванні Україні невідповідної її потребам і можливостям моделі економічного розвитку, суперечностях економічної політики. Дисидентський рух зумовлювали також релігійні причини, породжені державною антирелігійною політикою й антидемократичними засобами, якими вона проводилася.
Названими причинами були зумовлені й напрями дисидентського руху. Найрадикальнішим і найбільш переслідуваним напрямом був політичний, самостійницький. Представники цього руху мали за мету здобуття державної незалежності України. Головним засобом її здійснення обрали агітацію за вихід зі складу СРСР.
Національно-культурний напрям зосереджувався на питаннях задоволення духовних і культурних потреб українського народу шляхом відродження національної самобутності, традицій мови, усебічного та правдивого висвітлення історії. Представники цього напряму засуджували й чинили опір зросійщенню.
Правозахисний напрям об’єднував людей, що виступали проти незаконних арештів і закритих політичних судів, порушення соціальних, економічних, культурних прав українців як людей і громадян.
Переслідування радянською владою служителів церкви та віруючих покликали до життя рух за свободу совісті, який теж був органічною складовою дисидентського руху. Напрями дисидентського руху не були чітко розмежованими. У діях і заявах дисидентів завжди органічно поєднувалися зусилля, які можна було розцінити як утілення кількох різних напрямів. Українське дисидентство як форма національно-визвольного руху характеризувалося комплексом ознак. Передусім це була мирна, ненасильницька форма боротьби з владою за вплив на свідомість суспільства. Цей рух не мав чітко визначених організаційних форм, а складався з різноманітних гуртків, спілок, об’єднань, комітетів. Він мав загальноукраїнський характер і був представлений своїми активними учасниками та прихильниками в усіх регіонах України. Дисидентство охоплювало різні соціальні верстви. Насамперед це було молоде покоління інтелігенції, яке готувалося взяти на себе відповідальність за долю свого народу. Здебільшого це не були відверті противники комунізму. Більшість із них щиро прагнула вдосконалити соціалістичний лад
Объяснение: