1588 році
Объяснение:
Статут Великого князівства Литовського 1588 року, названий Третім, був складений після Люблінської унії 1569 року, об'єднання Великого князівства Литовського й Корони Польської. Статут містив 488 артикулів, розбитих на 14 розділів.
бог Сет. Сет — в мифологии древних египтян бог пустыни, олицетворение зла, убийца Осириса. Изображался в виде человека с головой осла. Сет — сын Геба и Нут, младший брат Осириса, Исиды и Нефтиды, муж Нефтиды.
Сет считался повелителем пустынь, всего враждебного долине Нила, почитался в качестве покровителем далеких стран и чужеземцев вместе с ассиро-финикийскими богинями Анат и Ашторет (Астартой), которые в Новом царстве считались его женами (папирус Честер-Битти I). Легенды повествуют, что Сет убил своего брата Осириса, а затем долго и коварно спорил со своим племянником Хором, который хотел отомстить за смерть отца, за владычество над землей. Во время нескольких сражений Сет вырвал у Хора его око, ставшее великим амулетом Уджат; одновременно Хор кастрировал Сета, тем самым лишив его основной части его сущности — Сет издревле ассоциировался с мужской сексуальной силой. По одной из легенд отрезанная в битве передняя нога Сетха была заброшена в северную часть неба, где боги приковали ее золотыми цепями к извечным опорам небес и поставили охранять ее грозного гиппопотама Исиду Хесамут. Город, посвященный Сету, в Египте называется Омбос.
1. Богиня Исида. После убийства мужа Осириса, она прятала своего сына в болотах, т.к. боялась что его тоже убьют.
2. Сет-бог пустыни и песчанных бурь. Из-за зависти, и захвата власти убил своего старшего брата Осириса.
3. Аммат - богиня-чудовище, демон из царства мертвых с телом гиппопотама,львиными лапами,гривой и пастью крокодила. После смерти человека его сердце взвешивалось на весах истины, и если человеку выносился приговор(его злые дела перевешивали его добрые), его сердце съедала Амамат. Душа человека после этого исчезала.
Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався в трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.
Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального й процесуального права князівства, норми римського, руського, польського та німецького кодифікованого звичаєвого права, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники. Його положення були чинними на землях Литви й України аж до середини XIX століття.
Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану та походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т. ін. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян. Литовський статут був основним збірником права в Україні з XVI ст. до 40-х років XIX ст. Став джерелом російського «Соборного уложення» (1649 р.), «Прав, по которым судится малороссийский народ» та приватних українських кодифікаційних проєктів. На території Київської, Подільської та Волинської губерній чинність Литовського статуту було припинено сенатським указом від 25 червня 1840 р. У Лівобережній Україні 4 березня 1843 р. його було замінено Зводом законів Російської імперії