Во́тчина — у середньовіччі й ранньому новому часі приватне спадкове землеволодіння. Належало феодалу за правом спадку від його батька. Власник вотчини міг вільно розпоряджатися нею — продавати, дарувати чи заставляти. В українських землян власники вотчини називалися вотчи́нниками. Різновид алоду.
Мозаїка--зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.
Дани́на — вид податку, відомий у Середньовічній Європі з часів експансії норманів. Спочатку нерегулярний, а потім регулярний відкуп міст, монастирів або феодалів, що їх примусили сплачувати пірати нормани-вікінги. У давньоруській київській державі — найдавніша форма оподаткування населення.
Переход к одомашниванию диких животных был закономерным этапом развития человеческого общества. Прирученные и выращенные животные обеспечивали запас пищи на случай неудачной охоты, особенно в зимний период. Одомашнивание диких животных началось еще в эпоху неолита. На стоянках неолита, Северного Приаралья, западных, центральных и восточных районов Казахстана наряду с костями диких животных обнаружены кости домашней коровы, лошади, овцы и, вероятно козы. В следующую за неолитом эпоху бронзы численность домашних животных увеличилась, возрос и видовой состав стада.
Эпоха бронзы - время непрерывного развития скотоводства. как формы хозяйства.
Костный материал, собранный на поселениях раннего этапа эпохи бронзы, позволяет говорить, что основным занятием человека на территории Казахстана в это время было придомное пастушеское скотоводство. В стаде преобладал крупный рогатый скот, для выпаса которого использовали пойменные луга. овец и лошадей было мало.
Ежегодный приплод и старые животные предназначались для заготовки мяса на зиму, а часть молодняка оставалась в стаде.
Придомное пастушеское скотоводство постепенно перерастало в яйложное. При яйложном скотоводстве пастухи со скотом делали небольшие перекочевки с одного пастбища на другое. В составе стада увеличивалась доля мелкого рогатого скота (овцы, козы) и лошадей.
На Атасуском поселении, например, основная масса костей принадлежит лошади. В период развитой бронзы коня использовали не только в качестве тягловой силы, но и для верховой езды. Доказывают это находки костяных псалий для мягких удил на поселениях в Степняке, Айдабуле, Тасты-Булаке. Использование коня как средства передвижения увеличивало возможности освоение степных и высокогорных пастбищ. В степях Центрального Казахстана происходило одомашнивание дикого верблюда. При раскопках одной из оград Аксу-Аюлы II обнаружен костяк верблюженка, отдельные кости верблюда найдены и на Алексеевском поселении.
Дани́на — вид податку, відомий у Середньовічній Європі з часів експансії норманів. Спочатку нерегулярний, а потім регулярний відкуп міст, монастирів або феодалів, що їх примусили сплачувати пірати нормани-вікінги
Во́тчина — у середньовіччі й ранньому новому часі приватне спадкове землеволодіння (маєток). Належало феодалу за правом спадку від його батька (отця, звідси «отчина»). Власник вотчини міг вільно розпоряджатися нею — продавати, дарувати чи заставляти. В українських землян власники вотчини називалися вотчи́нниками. Різновид алоду.