Человек эпохи Возрождения резко отличается от средневекового человека. Для него характерна вера в мощь и силу разума, преклонение перед необъяснимым даром творчества. Гуманизм выставляет в центр внимания мудрость человека и ее достижения, как высшее благо для разумного существа. Собственно это и приводит к бурному расцвету науки. Гуманисты считают своим долгом активно распространять литературу античных времен, ведь именно в познании они видят подлинное счастье. Одним словом, человек эпохи Возрождения пытается развиваться и улучшать «качество» индивида посредством изучения античного наследия, как единственного основания.
Хресто́ві похо́ди (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) — у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту, що тривали у XI—XV століттях[1]. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків, відлучених від Церкви тощо[1]. Оголошувалися через проповідь і передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима, серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.), Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців), походи проти альбігойців, кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1].
Объяснение:
Надеюсь )