ПОЛКОВИЙ УСТРІЙ виник у Гетьманщині та Слобідській Україні в 2-й пол. 17 ст. в ході державотворчих процесів і формування адм.-тер. управління. В основу покладався полково-сотенний устрій реєстрового козац. війська. Полк, що об'єднував козаків певної території і становив військ. одиницю, набув значення адм. округу, а полковник як військ. командир став водночас і головою цивільної адміністрації. Вищим органом управління були полкові ради, ядро яких становила полкова старшина (обозний, хорунжий, писар, суддя). До участі в полкових радах залучалися сотники, сотенна старшина (осавул, хорунжий, писар) та козаки полкової сотні. До компетенції ради входило обрання чи усунення від уряду полковника (у 2-й пол. 17 ст.), здійснення контролю за діяльністю полкових урядовців тощо. Найбільш дієвими були полкові ради у воєнні роки, коли збиралися всі козаки полку. Із часом владні повноваження ради зосередилися в руках полкової верхівки. Полкова рада перетворилася на старшинську, яка діяла як дорадчий орган при полковнику. За відсутності полковника рада старшин набувала значення розпорядчого органу. Повновладним господарем полкової території був полковник козацький, якому підпорядковувалося не лише козацтво, а й усе населення полку. Виконавчу владу в полку здійснювали: полкова старшина, полкова канцелярія, полкові скарбова й лічильна комісії, полковий суд, комісарства. Дрібнішу ланку в структурі полкового устрою становили сотні, кількість яких у кожному полку була різною. Територіальні межі сотень часто змінювалися. До кожної сотні входило кілька містечок і багато сіл. Сотні поділялися на курені, що виконували організаційно-госп. функції. Управління сотнями здійснювали сотники, сотенна старшина та канцелярії. Їхня влада поширювалася на козаків, які проживали на території сотні. Помічниками сотника були отамани – сотенні, городові, курінні. П.у. ліквідований царським урядом Росії на Слобожанщині 1765, у Гетьманщині – на поч. 1780-х рр.
1. Великий Шелковый путь проходил практически через все города, которые были между Китаем и остальным миром. Основное направление караванных троп шло от Сианя (столицы династии Хань) через Ланчжоу к "воротам Китая" — городу Дунхуан
2. Причина первая: падение Византии.
В 1453 году под натиском турок-османов пал Константинополь, и Византийская империя окончательно развалилась. Османское вторжение дальше в Европу и постоянная вражда между христианами и мусульманами стали препятствием для торговли, и конечная, европейская ветка Великого Шёлкового Пути остановилась.
Причина вторая: ошибка Тамерлана
Могучий восточный правитель Тамерлан, строя свою империю, осознавал большую важность торговли. Он поощрял иностранных купцов торговать с с его государством, старался замкнуть все торговые пути на своей столице - Самарканде.
Это дало положительный эффект, но только внутри империи.
Возрождённый во времена Монгольской империи Шёлковый Путь огибал Каспийское море с севера и проходил через Закавказье, старясь держаться подальше от Персии. Во время своих походов Тамерлан практически стёр с лица земли все торговые города Прикаспия и Причерноморья, в результате чего эта новая северная ветвь Шёлкового Пути оказалась заброшенной
Объяснение: