Відповідь:
В юності Філіп провів кілька років в якості заручника у Фівах і там познайомився з новаторською стратегією і тактикою великого полководця Епамінонда, що надалі до йому в перетворенні македонської військової системи. У 359 р. До н.е. е. македоняни обрали Філіпа регентом при його малолітньому племіннику Аминте, а чотири роки потому Філіп повністю усунув свого підопічного від влади і сам прийняв царський титул.
Вже на початку царювання Філіп II провів ряд найважливіших реформ, спрямованих на зміцнення військово-політичної могутності Македонії.
Центральне місце в їхній системі зайняли військові реформи. Створена Філіпом прославлена македонська фаланга, озброєна сариса – списами довжиною до 6 метрів, була більш глибокою, ніж грецька (вона налічувала до 24 рядів гоплітів) і при цьому більш маневреною завдяки кращому вишкілу воїнів і великій кількості підрозділів і молодших командирів.
Відтепер македонській фаланзі не було рівної сили на полях битв. Поряд з фалангою армія включала допоміжні частини, що складалися з середньоозброєних воїнів; у завдання цих загонів входило завдання першого удару по противнику і захист рядів фаланги від можливого оточення.
Значно підвищилася роль кінноти, яка комплектувалася, в основному, з аристократів. Кава – відрізнялися високою боєздатністю (ця практика, судячи з усього, була запозичена Філіпом II у фіванців). Військо македонян більшою мірою, ніж будь-яке з грецьких полісних гоплітських ополчень, було оснащене технічними пристосуваннями: катапультами, таранами, облоговими машинами, служили для штурму укріплених міст.
Поряд з військовими Філіп II провів та інші перетворення. Він завершив централізацію Македонії та зміцнив інститут царської влади, урізавши самостійність місцевої знаті. Амбіційний правитель, Філіп намагався забезпечити всебічний розвиток країни: засновував нові міста, шляхом вдалих військових операцій розширював приморські території Македонії, приєднував сусідні регіони, багаті родючими землями.
Він також опанував золотими і срібними рудниками на півночі Егеїди, що різко збільшило багатство Македонії і дозволило їй приступити до регулярної карбування монети із золота. Такого роду акцію раніше не міг собі дозволити жоден грецький поліс. Тільки на монетних дворах перського царя карбувалися золоті дарики.
После смерти Романа (1205) западные земли Руси вновь вступили в полосу смут и княжеско-боярских междоусобиц. Наибольшей остроты борьба феодальных группировок западных земель Руси достигла при малолетних сыновьях Романа Мстиславича — Данииле и Васильке.
Галицко-Волынское княжество распалось на уделы — Галицкий, Звенигородский и Владимирский. Это дало возможность Венгрии, где при дворе короля Андрея II воспитывался юный Даниил, постоянно вмешиваться в галицко-волынские дела, а вскоре и оккупировать западно-русские земли. Боярская оппозиция не была такой организованной и зрелой, чтобы превратить Галицкую землю в боярскую республику, но имела достаточно сил, чтобы организовывать бесконечные заговоры и бунты против князей.
В начале XX века формируется новое поколение казахской интеллигенции. Авторитет и влияние казахской интеллигенции стали заметными и в Российской империи в целом. Казахские депутаты избирались в состав Государственной думы, где входили в кадетскую и мусульманскую фракции. В настоящее время большинство представителей казахской интеллигенции в СУАР имеет высшее образование, полученное в университетах Пекина, Шанхая и других городов Китая (либо в Японии), и проживает главным образом в городах