Договір складався з 22 пунктів. В основу Коломацьких статей було покладено попередні українсько-московські договори, затверджені козацькими радами при обранні гетьманів Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича.
Нові пункти значно обмежували політичні права гетьмана та українського уряду. Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана.
Козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на гетьмана царському уряду. Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.
Гетьманському уряду заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами. Гетьман зобов'язувався направляти козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною.
У гетьманській столиці — Батурині — розміщувався полк московських стрільців.
Коломацькі статті стали наступним кроком на шляху обмеження державних прав Гетьманщини.
Нельзя сказать, что он не смог остановить процесса дробления. Владимир Мономах - это последний князь Руси, который смог объединить русские земли в последний раз. Удалось ему это благодаря проводимым реформам в частности: съезд в Любече 1097 год и съезд в Ветичиве 1100 год, тогда по решению съезда большая часть русских земель возвращалась под власть Киева. Также Владимир Мономах был очень хорошим правителем и реформатором, он расширил законник "Русская правда". После его смерти все зависело от будущих правителей, а как нам известно князи и дальше продолжили делить власть.