•Крупные победы русских войск в Семилетней войне с Пруссией (1756—1762) и победоносное окончание русско-турецкой войны 1768—1774 гг.
•Полководческая и военно-теоретическая деятельность Румянцева укреплению национальных начал в развитии военного искусства России.
•Русско-турецкая война 1768—1774 гг., в ходе которой победы русской армии при Рябой Могиле, Ларге, Кагуле, одержанные ею под командованием Румянцева, перенесение им боевых действий за Дунай отозвались на всей общеевропейской политике, закрепила это мнение.
•Румянцев проявил свое творчество во всех главных отделах военного искусства. Развитие им стратегии, тактики, военной администрации, его боевая деятельность служили поколениям русских полководцев необходимой школой.
Система влади та управління в Спарті була заснована на своєрідному поєднанні традиційних інститутів епохи протодержави з принципом нового народовладдя. Основним органом у Спарті була герусія - рада старійшин, який очолює всі державне управління. Його утворювали 30 геронтов (в тому числі два царя); мабуть, по два від кожної «оби»-кварталу. Геронтов обирали з найбільш відомих громадян довічно (перші геронти були призначені Лікургом) у віці старше 60 років. Герусія готувала зовнішньополітичні рішення, керувала діяльністю посадових осіб. Вона ж була судовим органом з політичних злочинах і навмисних вбивств, вирішувала питання про причислення до повноправним громадянам або про позбавлення громадянства. Судової влади герусии підлягали навіть царі. Сама герусія вважалася невідповідальних за свої рішення.