Процес розпаду Київської Русі на удільні князівства вдалось на деякий час зупинити Великим князям Київським Володимиру Мономаху (1113—1125) та його сину Мстиславу Великому (1125—1132). У 1113 році, після повстання киян Володимир став великим князем. Йому вдалось зосередити у своїх руках владу на 3/4 території Київської Русі. Крім великої київської землі під його владою перебували Переяславське, Смоленське і Ростово-Суздальське князівства. У Новгородському князівстві сидів старший син Мономаха, Мстислав. Чернігово-Сіверські Святославичі, Галицькі Ростиславичі та Полоцькі князі визнавали верховну владу Володимира та підкорялись йому.
Ще більших успіхів вдалось досягти Мстиславу Володимировичу. У 1127 р. після усобиці між потомками Святослава Ярославича, йому вдалось закріпитись у Курському князівстві де Мстислав посадив свого старшого сина, Ізяслава. У 1127—1129 рр. Мстислав здійснив 2 походи на Полоцьке князівство внаслідок яких місцеві князі Всеславичі були вигнані з батьківських столів і відправлені на заслання у Візантію.
Якби така тенденція продовжувалась, розпаду можна було уникнути.
Объяснение:
Дело в том, что в России не существовало как таковой корпоративной сплоченности. При этом, существовало местничество, что в целом можно назвать своеобразной юридической системой относительно неподатных привилегированных сословий. Народ был обязан своим существованием государству и, поэтому, о закрепл. прав речи не шло.
В России отсутствовала корпоративная сплоченность?Это было неактуально. По сравнению с той же Европой, где корпоративная сплоченность привела к созданию парламентских палат, в Московском царстве уже существовали Земские Соборы, посему о сплоченности среди каких-то определенных сословий говорить не приходилось.
На той час це була землеробська країна, де під посіви виділялися величезні масиви землі. Бездоганно діяла складна розгалужена мережа штучного зрошення. Висока культура вирощування зернових, бобових та овочів, запровадження бавовництва й шовківництва, вирощування кущів та дерев рідкісних і цінних порід, збирання чайного листа, лакової рідини забезпечували піднесення господарського життя Китаю