останні роки правління Людовика XIII, який зійшов на престол 14 травня 1610 року після вбивства першого монарха з династії Бурбонів Генріха IV, він втрутився у Тридцятилітню війну проти Габсбургів, володіння котрих буквально звідусюд оточували Францію, — вони правили в Іспанії та Священній Римській імперії, котролюючи території сучасної Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Німеччини та Північної Італії. Після перших невдач, коли іспанські й імператорські війська зруйнували провінції Шампань, Бургундію та Пікардію і в 1636 році навіть загрожували Парижу, у 1640 році була отримана перемога під Аррасом, яка відкривала перспективи завоювання Фландрії.
Проте Людовик XIII не дожив кілька днів до вирішальної перемоги у битві при Рокруа — 14 травня 1643 року 41-річний король, що страждав від запалення кишечника і запущеного туберкульозу, помер в Сен-Жермен-ан-Лей. Згідно з його заповітом регентом при його 4-літньому синові стала дружина Людовика XIII, Анна Австрійська, яка правила у союзі з першим міністром кардиналом Джуліо Мазаріні. Після придушення ними у 1648 році заколоту Фронди — союзу противників абсолютизму, що об'єднував простих парижан, Паризький парламент (судову палату) і знать, котру уряд королеви-матері позбавив ряду привілеїв, — у Франції встановилась необмежена королівська влада.
Сначала расселились из Центральной Европы славяне на юг и восток. Восточные славяне основались в Восточной Европе. Там, они поселились в разных местах и основывали племена. Восточные славяне строили города. Но и с появлением городов требовалось появление человека, который мог бы управлять городскими процессами. Такую задачу хотели решить новгородцы, но они не могли никого из своих выбрать. Тогда они по попросили прийти на их землю варяг княжить. На это откликнулся Рюрик и его братья, и в 862 году н. э. Рюрик начал править. Жителей же начали называть русичами. После смерти Рюрика князем стал Олег, по прозвищу Вещий. Он организовал военный поход на Киев и победив, объединил земли в единое государство и сказал, что отныне "Киев мать земля русских". С этого момента государство называется Киевская Русь, а первым в Киеве КНЯЖИТЬ стал Олег.
В общем. 1) Борьба с Ордынским игом 2) Борьба Москвы и Твери за лидерство. Итог - победа Москвы, получение ярлыка на Великое Княжение, право собирать дань со всех русских земель Иваном Калитой. 3) Расцвет Московского княжества; укрепление Московского княжества. 1326 год - перенос Митрополитом Петром кафедры в Москву (неофициальное признание Москвы столицей образующегося гос-ва) 4) Дмитрий Донской, победа в Куликовской битве. Показал, что войско ордынское можно победить, если объединиться. 5) Василий 1 - получил право на княжение без согласия Орды. 6) 1425-1453 - династическая война в Московском княжестве. Итог: утверждение династии московских князей; утверждение порядка наследования престола от отца к старшему сыну. Далее идет период образования единого гос-ва: Иван 3, сын Василия 2. Присоединил Новгород в 1478 году и Тверь в 1485. В 1497 году - издание Судебника (единый свод законов на территории гос-ва). Сформировал органы центральной власти. 1480 - год - ликвидация Ордынского ига (Стояние на реке Угре). Василий 3 - присоединение Пскова (1510), Смоленска (1514), Рязани (1521). Именно во время его правления сформировалось государство. Именно при нем был введен термин "Россия" и введен Двуглавый орёл.
14 век можно определить как "Возвышение Москвы перед остальными княжествами вследствие хитрой и дальновидной политикой московских князей" (подавление восстания в Твери в 1327 году Иваном Калитой как пример). 15 век - борьба с Ордынским игом, формирование государства (1497г - издание Судебника). 16 век - окончательно сформировалось государство. Начало завоеваний Ивана Грозного, присоединения территорий.
Відповідь:
вроде це
Пояснення:
останні роки правління Людовика XIII, який зійшов на престол 14 травня 1610 року після вбивства першого монарха з династії Бурбонів Генріха IV, він втрутився у Тридцятилітню війну проти Габсбургів, володіння котрих буквально звідусюд оточували Францію, — вони правили в Іспанії та Священній Римській імперії, котролюючи території сучасної Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Німеччини та Північної Італії. Після перших невдач, коли іспанські й імператорські війська зруйнували провінції Шампань, Бургундію та Пікардію і в 1636 році навіть загрожували Парижу, у 1640 році була отримана перемога під Аррасом, яка відкривала перспективи завоювання Фландрії.
Проте Людовик XIII не дожив кілька днів до вирішальної перемоги у битві при Рокруа — 14 травня 1643 року 41-річний король, що страждав від запалення кишечника і запущеного туберкульозу, помер в Сен-Жермен-ан-Лей. Згідно з його заповітом регентом при його 4-літньому синові стала дружина Людовика XIII, Анна Австрійська, яка правила у союзі з першим міністром кардиналом Джуліо Мазаріні. Після придушення ними у 1648 році заколоту Фронди — союзу противників абсолютизму, що об'єднував простих парижан, Паризький парламент (судову палату) і знать, котру уряд королеви-матері позбавив ряду привілеїв, — у Франції встановилась необмежена королівська влада.