Объяснение:
Російська Імперія велетенська за площею держава . Повалення монархії здійснилося після Лютневої революції. До цього процесу привело протяжна та жорстока війна , невдоволення населення та армії , голод , невдачі на фронті, відсутність реформ .
Австро-Угорщина імперія у центрі Європи. У самій імперії жило багато народів:поляки , українці, німці, угорці, італійці, серби, хорвати, словени, румуни, русини , чехи та ін. До розпаду імперії привів програш у Першій Світовій Війні.
До цього привели некомпетентні військові дії ( фактично Німеччина воювала сама ) , непереможний консерватизм імператора Франца-Йосифа, невдоволення населення.
Хоть ці імперії дві різні держави , але проблеми в них схожі.
У Росії населення голодувало та було вигідніше бути росіянином чим казахом . У Австро-Угорщині аналогічно . У Австро-Угорщині
було невдоволення владою так і у Росії. Консерватизм. Тут є деякі розбіжності : у східній імперії реформи проводились ( той же Столипін) , але зберігалась абсолютна монархія. У імперії яка знаходилася західніше консерватизм Франца-Йосифа перейшов у маразм . Фронт. Російська Імперія програвала на фронті з Німеччиною . Успіхи були на фронті з Османською Імперію та Австро-Угорщиною . Але на армія несла дуже великі втрати та на війну великі коши для підтримання хоть якогось стабільного становища. Австро-Угорщина програвала східний фронт , на південному фронті
після вступу Болгарії у у війну була переможна Сербія та Чорногорія. На західному фронті були бої з Італією . Отже скрутне становище було у обох монархіях .
ответ: Во Франции парил «старый порядок» с его жёстким делением общества на три сословия — духовенство, дворянство и так называемое третье сословие, к которому относилось всё остальное население страны -- как предприниматели, купцы, ремесленники, так и крестьяне. В отличие от первых двух сословий, третье сословие несло на себе основную тяжесть налогов, которые все время росли. Неслыханная роскошь королевского двора, многочисленные войны, в которых участвовала Франция, — всё это требовало огромных расходов. При короле Людовике XVI (1774—1792) государственная казна совершенно опустела. К тому же лето 1788 года оказалось неурожайным, что вызвало голод. У правительства не нашлось достаточно средств, чтобы голодающим, и это привело к волнениям в народе. Попытки королевских министров исправить положение не дали результатов. Для обсуждения проекта финансовых реформ было решено созвать Генеральные штаты, не собиравшиеся с 1614 года