Здравствуйте хочу представить вам один день из жизни переселенца колониста , нового света.
Сегодня как обычно я проснулся рано утром. После похода за водой , и охоты. Мы наконец выдвигаемся дальше к новым территориям. Малышка Бэти заболела корью но надеюсь она выживет, ведь Аннушка каждый день делает ей микстуры из трав. Наша община идет к новым землям на востоке.
Через 7 месяцев (это отступление)
После завтрака. Мы собираемся дальше в путь. Какая же сдесь красота.!! Жаль что Бэти и мой сын Джон не увидели эти красоты.ь
Яким було українське село у 18 — першій половині 19 ст,?
Життя українських селян не змінилося з попередніх часів. Як і раніше, села закладали поблизу річок та озер, утворюючи вулиці, обабіч яких стояли хати й городи. Традиційними були зовнішній вигляд та внутрішнє опорядження хат. Про те, яким був побут українських селян, якими клопотами вони переймалися, якими були звичаї українського села, довідуємося з творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя. У другій половині 19 - на початку 20 ст. картини селянського побуту майстерно змальовували Панас Мирний та Іван Нечуй-Левицький, з творами яких познайомитеся на уроках української літератури.
Цінним історичним джерелом є рукописні ілюстровані альбоми Домініка П’єра де ла Фліза, француза за походженням, який від 20-х років 19 ст. був лікарем на Київщині. У службових поїздках Київщиною він не лише надавав медичну до а й занотовував почуте й побачене. Записи доповнював малюнками. Ось як де ла Фліз розповідає про побут українських селян: «Селянські житла (на Київщині) скрізь збудовані з дерева, вони, як правило, теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... Майже всі хати вкриті соломою. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. У кімнаті завжди є піч. Хати заможніших селян часом ші, кімнати не такі тісні, у них більше порядку й чистоти, досить часто вони побілені всередині і ззовні. Внутрішнє впорядкування кожної
хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях завжди можна бачити в кутку кімнати напроти дверей грубо намальовані образи святих у більшій чи меншій кількості, прикрашені натуральними висушеними квітами та білими рушниками, вишитими червоними узорами. У їхніх помешканнях зовсім немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька стільців.
Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний,
зрідка пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пшениця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують з житнього, пшеничного або іншого борошна, яєць, молока й сиру. Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхнього раціону. Для їжі вони користуються мальованим глиняним посудом. Ложки, якими вони користуються, виточені з дерева, відполіровані, вкриті лаком і також складені рядочком у шафі. Виделки їм майже невідомі...».
Объяснение:
Объяснение:
АЛП-АРСЛАН
(1030 г. - 1072 г.) ВОЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ - Подавление мятежей в Туркмении (1063). Завоевание Туркмении (1063). Поход в Грузию (1064). Поход в Армению (1064). Поход на территории современного Азербайджана (1064). Поход в Северный Иран и Среднюю Азию (1065). Поход в Сирию и Палестину против Фатимидов (1068). Опустошительный набег в Малую Азию (1068—1070 гг.). | ОСНОВНЫЕ БИТВЫ - Битва при Дамгане в 1063 году (с его дядей Куталмишом). Захват армянской столицы Ани и города Карс (1064). Битва около Манцикерта (в августе 1071 года, с византийцами).
21 апреля 2012
Выдающийся полководец, завоеватель, второй султан государства Сельджукидов (с 1063)
Сын Тогрул-бека. При вступлении на престол Алп-Арслан утвердил свою власть, подавив обычные тогда при перемене правителя мятежи в Рее (Тегеране) и Герате.
Арслан и его дядя Куталмиш оба оспаривали право встать во главе сельджуков. Спор был разрешен в битве при Дамгане в 1063 году. Арслан победил Куталмиша и 27 апреля 1064 года стал султаном империи Сельджуков.
Далее Арслан продолжил начатое его отцом завоевание Туркмении, подвергнув страну страшному опустошению.
По окончанию гражданских войн, совершил походы в Грузию (1064), в Армению (1064), на территории современного Азербайджана (1064), в Северный Иран, в Среднюю Азию (1065), в Сирию и Палестину против Фатимидов (1068).
Стремясь расширить свои владения на западе, Алп-Арслан не упускал из виду и свои северо-восточные окраины.
В 1065 г. он предпринял поход в Трансоксанию и вторично двинулся туда в 1072 г. с двухсоттысячным войском. Через Нишапур, по направлению на Бухару, Алп-Арслан достиг Амударьи, переправился через эту реку по особо устроенному мосту.
В 1068—1070 гг. Алп-Арслан совершил опустошительный набег в Малую Азию, где дошел до Каппадокии, Понта и Фригии.
С целью отражения сельджуков византийский император Роман IV занял город Мембидж (Тиерополис) и с большим отрядом двинулся в Армению, где отнял у Алп- Арслана обратно город Меластеру.
Однако вскоре войска императора были разбиты в битве около Манцикерта, а сам Роман IV захвачен в плен.
Алп-Арслан проявил в качестве победителя сдержанность и согласился возвратить пленному императору свободу. Был заключен мирный договор, условия которого предусматривали освобождение всех пленных турок и выплату денежной контрибуции.
Был убит одним из пленных.