З оповіді літописця 1054 р. довідуємося,що Ярослав віддав Київ старшому синові Ізяславу.Чернігівщину - Святославові,Переяславщину-Всеволодові,Володимир-Волинський - Ігореві,а Смоленськ - В'ячеславові,заповівши їм ''не переступати братнього уділу''.Задум Ярослава полягав у тому,щоб кожний із синів почергово перебував на київському столі : щойно звільнявся стіл у котрійсь із земель ,як відбувалося пересунення братів на щабель вище та ближче до Києва.Головним ,за розпорядженням Ярослава,мав бути старший із братів.У історичній науці немає одностайності в оцінці цього заповіту Ярослава.Існує думка,що заповіту як такого не існувало,а текст,уміщений у літописі,було складено на замовлення улюбленого Ярославого сина Всеволода,якщо випало книяжити в Києві останнім із Ярославичів.
Якщо треба інформація про правління Ярославичів - глянь це відео,багато цікавої інформації : ЗНО. Готуймося разом! Тріумвірат Ярославичів
Варто взяти до уваги 1055 рік (коли до руських кордонів вперше підійшли половці) . Того разу обійшлося без сутички : переяславський князь Всеволод зумів розійтися з половцями мирно.Та коли 1062 року половецька орда вперше підійшла до Переяслава,виявилося,що дружини самого лише Всеволода для відсічі нападникам замало.Справжня битва відбувалася 1068 на ріці Альта. Об'єднане військо трьох Ярославичів зазнало нищівної поразки.Князі рятувалися втечею.
Року 1073 між синами Ярослава Мудрого стався розкол (див.відео ,бо якщо описувати тут - забагато тексту буде) .
1078 року старший Ярослав втретє посів київський стіл ,а Святославичів було позбавлено всіх найважливіших володінь.У братовбивчій війні в серпні 1078 року наклав головою князь Ізяслав .Повновладним київським володарем став Всеволод .Після смерті Всеволода 1093 року ніщо,здавалося б,,не перешкоджало В.Мономаху посісти київський стіл . Проте він не пристав на спокусливу пропозицію,а запросив на Київський стіл сина старшого Ярославича - Святополка Ізяславича ,адже саме він за принципом старшинства мав переважні права на Київ.
Володимир Мономах підтримував тісні стосунки з братами й племінниками . Йому зокрема,належала ініціатива організації зїзду князів у Любечі 1097 року ( одна з ключових подій,на яку варто звернути увагу) . На любецькому з'їзді було схвалено принцип князівської вотчини - тобто володіння,що належали батькам.
Коли 1113 року помер князь Святополк ,кияни,розчаровані його не дуже вдалим володарюванням ,підняли повстання,вимагаючи собі за князя В.Мономаха Дослідники схильні вбачати в київському повстанні 1113 року тонкий розрахунок князів - претендентів на київський стіл ,передусім Мономаха.Адже згідно з правом вотчини В.Всеволодович не міг посісти київського столу.Певної законності його утверджено в Києві,власне,надали повстання й воля киян.
Объяснение:
Различия:
Территория, ставка, племенной состав(в тюркском - теле(общее название всех тюркских племен), в западно-тюркском - он ок-будун(5 племен дулу и 5 нушеби), в огузском - 24 племени(12 бузуков и 12 учуков, племена индоевропейского и финно-угорского происхождения), в кимакском - 7 племен, самое крупное - кыпчаки)
религия: у тюркского и ЗТК - Тенгрианство, тотемизм (поклонение волку, у огузов - шаманизм и язычество, у кимаков появляется исла
Сходства:
Глава - каган (только у огузов был джабгу)
Во всех трех, кроме Тюркского, управление было и обязанности были четко распределены - различные должности для тех или иных дел(вожди племен, советники, судебные функции, налоги - но в каждом каганате своя система)
Во всех четырех каганатах были междоусобицы за власть, которые ослабили государство и позволили соседям их захватить (Китай вторгся в Тюркский и Западно-Тюркский каганаты, огузы разгромлены кыпчаками(кимакским каганатом), а на кимаков пошли караханиды)
1, 2, 3
Объяснение:
1: Македоняне превосходили греков численностью войск, тем не менее битва длилась долго. Под угрозой оказалось владычество Филиппа и даже его жизнь.
2: Греки были разгромлены, а Греция завоёвана. Греция была ослаблена междоусобными войнами и войнами между богачами и бедняками. При царе Филиппе Македония усилилась. Многие греки готовы подчиниться Македонскому царю.
3: В битве при Херонее сын Филиппа, восемнадцатилетний Александр Македонский, командовал конницей на левом фланге. Благодаря решительным действиям левый фланг неприятеля был разбит, из-за чего остальная армия греков упала духом и тоже была разгромлена.