Российская империя обладала колоссальной по протяженности территорией. Благодаря энергии и смелости землепроходцев 16-18 веков (Ермак, Невельской, Дежнев, Врангель, Беринг и т. д.), граница России была продвинута далеко на восток, к самому побережью Тихого океана. Через 60 лет после того как отряд Ермака преодолел уральский хребет, их сыновья и внуки уже срубали первые зимовья на берегах Тихого океана. Первыми на суровое побережье Охотского моря вышли в 1639 году казаки Ивана Москвитина. Активное освоение Дальнего Востока Россией началось при Петре 1 практически сразу после Полтавской победы и окончания Северной войны с заключением мира со Швецией в 1721 году. Петр 1 интересовался морскими путями в Индию и Китай, рас влияния России на восточную часть Тихого океана, достижением “незнаемой части” Северной Америки, куда еще не успели добраться французы и англичане. Новые русские земли с их неисчерпаемыми богатствами, плодородными почвами и лесами вошли неотъемлемой частью в состав русского государства. Мощь государства заметно увеличилась. «Изумленная Европа, в начале княжения Ивана Третьего, едва ли даже подозревавшая о существовании Московии, зажатой между Литвой и татарами, была ошеломлена появлением огромной империи на восточных своих окраинах». И хотя эта территория принадлежала Российской империи уклад жизни народностей, населявших ее от Урала до Сахалина, оставался на уровне недалеком от первобытнообщинного, который существовал у них и до колонизации их Россией. Власть ограничивалась деятельностью царских наместников и содержанием небольших гарнизонов в сколь-нибудь крупных населенных пунктах. Царское правительство видело в Сибири и Дальнем Востоке в первую очередь источник дешевого сырья, да отличное место для ссылок и тюрем.
Объяснение:
Відповідь:
Внесок : Русь постає як могутня централізована держава Східної Європи Продовження Візантійських традиції на словянських країнах Створення самобутньої православної культури Русі 988 рік –Хрещення Володимиром Великим Київської Русі
Київська Русь, освоївши кращі досягнення європейських народів, східних слов’ян, протягом ХІ-ХІІ ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посіла визначне місце серед культур країн Європи та світу. Внесок Київської Русі у розвиток світової культури
Численні археологічні знахідки та писемні джерела свідчать про самобутність культури Київської Русі й с твердження окремих науковців про іноземні впливи на неї, які особливо були популярними серед учених у ХІХ і на початку ХХ ст.
Пояснення:
На основі багатої фольклорної традиції розвивається оригінальне письменство (художня література, повчання, ораторська проза, літописи, агіографія). Разом із народом і в середовищі народу жили обрядова усна творчість, казки, історичні перекази, легенди, ліричні пісні, прислів’я, приказки, загадки. Майже у первозданному вигляді до нас дійшли високі взірці обрядової поезії – колядки та щедрівки. Широко побутувала в Київській Русі перекладна література: філософські й богословські трактати, апокрифи, романи і повісті, історичні хроніки та вибране з них, так звані Ізборники. Вони істотно розширювали кругозір та світосприйняття давньоруського читача. Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев’яна архітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, яка частково ввібрала в себе традиції будівничих Русі. Із кам’яним зодчеством приходить на Київську Русь монументальний живопис – фрески та мозаїки, з’являється іконопис.
ЗАБЕЙ В ИНТЕРНЕТЕ ПОНЕЛ