1.панування польської шляхти на тереторії України та не задоволення місцевою владою,посилення кріпосницького та національного гніту
2.Криштофа Косинського (1591-1593 рр.), Северина Наливайко а1594-1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630-1631), Івана Сулими (1635), та повстання 1637-1638 рр., яким керували спочатку Павло Буг, пізніше Яків Острянин та Дмитро Гуня.
3.Головними причинами цих невдач були: стихійність, неорганізованість, недосконале озброєння повстанців, локальний характер дій, мало чисельність лав повсталих, конфлікти між козацькою старшиною та рядовим козацтвом, неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва, гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців тощо.
4.після чергового повстання
5.це було їм не вигідно,та було підписано декільки документів з Гетьманщиною
6.тому що реєстрове козацтво рахувало себе вищими,за нереєстроване козацтво,і Поляки приштохували їх до конфлікту
7.на мою думку,це був прояв,та протиставлення звичайних селян та козаків,проти зазнавших шляхтичів і панів,також це був прояв національної гідності(України)
8.тому що,все рівно цей документ був вигідним лише для Речі Посполитої,він утискав Гетьманщину
Объяснение:
Я це дуже добре не пам'ятаю,але я надіюся що це правельно:)
13.В
14я не знаю
15С начала 1860-х годов в стране начался экономический кризис, что ряд экономических историков связывает с отказом Александра II от промышленного протекционизма и переходом к либеральной политике во внешней торговле[37][38] (при этом историк П. Байрох видит одну из причин перехода к этой политике в поражении России в Крымской войне[39]). Так, в течение нескольких лет после введения либерального таможенного тарифа 1857 г. (к 1862 г.) переработка хлопка в России упала в 3,5 раза, а выплавка чугуна сократилась на 25 %[40]. Однако первые признаки экономического кризиса проявились уже в 1859 г., когда начался финансовый кризис, сопровождавшийся ухудшением торгового и платёжного баланса страны[41].
Либеральная политика во внешней торговле продолжалась и в дальнейшем, после введения нового таможенного тарифа 1868 года. Так, было подсчитано, что по сравнению с 1841 годом импортные пошлины в 1868 году снизились в среднем более чем в 10 раз, а по некоторым видам импорта — даже в 20-40 раз[42]. По словам М. Покровского, «таможенные тарифы 1857—1868 гг. были самыми льготными, какими пользовалась Россия в 19 столетии…»[43]. При этом положение в экономике страны не улучшалось: современные экономические историки характеризуют весь период до конца царствования Александра II и даже до второй половины 1880-х гг. как период экономической депрессии[44].
б) Піренейського