ответ
Іван Федорович, Іва́н Фéдоров, Іван Феодорович, Друкар (близько 1510, Велике князівство Московське — 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших східнослов'янських друкарів, а також гравер, інженер, ливарник.
Іван Федорович
Portrait of Ivan Fedorov by I. Tomaszewicz.jpg
Портрет Івана Федорова роботи І. С. Томашевича (1904; Львівський історичний музей)
Псевдо
Іван Федоров
Народився
бл. 1510
Велике князівство Московське (також імовірно, що недалеко від Мінська, Велике князівство Литовське)
Помер
5 (15) грудня 1583[1]
Львів, Руське воєводство, Річ Посполита
Поховання
Монастир святого Онуфрія[2]
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Велике князівство Московське
Місце проживання
Королівство Польське, Велике князівство Литовське, Велике князівство Московське
Діяльність
Видавнича справа
Alma mater
Яґеллонський університет
Володіє мовами
російська
Конфесія
православ'я
Діти
Іван
Герб
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федоров.
Вважається засновником друкарства у Московському царстві (див. Історія книгодрукування в Росії[ru]). Разом із білорусом Петром Мстиславцем видрукував 1564 року в Москві свою першу книгу — «Апостол». З 1566 через переслідування з боку вищого московитського духівництва та боярства покинув Москву та жив в еміграції у Великому князівстві Литовському. На території Литви мешкав та займався книговиданням: у Заблудові (1566-1572), Львові (1572-1575), Дермані й Острозі (1575-1581), знову у Львові (1581-1583). У 1574 уклав і надрукував у Львові перший східнослов'янський посібник — «Буквар» з граматикою та цього ж року здійснив друге видання «Апостола»[3].
Життєпис Редагувати
Підпис Феодорова, 23 липня 1583
Пам'ятник Іванові Федорову в Москві
Пам'ятник Івану Федоровичу у Львові
Місце його народження невідомо, але, виходячи з геральдичного трактування друкованого знака Федорова, деякі вчені вважають, що він походить з дрібної західнобілоруської або полісько-підляської шляхти, підписувався родовим гербом Рогоза «Шранява»[4]. Існує гіпотеза про народження Івана Федорова на території сучасного Вілейського району[5].
У 1532, за деякими версіями, здобув ступінь бакалавра Яґеллонського університету, (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.
У 1550-х був дияконом церкви Миколи Гостунського в московському Кремлі. Можливо, працював у першій московській друкарні, що анонімно випустила 7 видань у 1550-х.
Друкарській справі навчався, мабуть, в анонімній друкарні новгородського священика Сильвестра (1553–1563)[4].
З квітня 1563 по березень 1564 разом із Петром Мстиславцем працював над підготовкою тексту, литтям шрифту та виготовленням гравюр для видання «Апостола». Сукупність художніх прийомів оформлення тексту, розроблена Іваном Федоровим, вплинула на подальше східнослов'янське друкарство. У післямові до «Апостола» 1564 року безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван IV Грозний.
До 1565 Іван Федоров і Петро Мстиславець надрукували кілька літургійних церковнослов'янських книг.
Після спалення їхньої друкарні, до якого доклало рук московське духовенство[6], обидва друкарі залишили Москву; осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі польських і білоруських земель), у маєтку литовського гетьмана Григорія Ходкевича, згодом прихильника Івана IV Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг.
У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. Найменування Федоров — за іменем батька свідчить про те, що він не належав до знатної родини. У Московії так називали людей не іменитих, бо лише знатним дозволялося вживати форми на -ич. У Білорусі й Україні таких обмежень не існувало, і друкар називав себе «Іваном Федоровичем», додаючи до цього пояснення «з Москви», або «москвитин»[7].
Протягом 1569–1570 надруковані Учительне Євангеліє та Псалтир з Часословцем. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами: Євангеліє — геральдичною композицією, Псалтир — двома гравюрами. Передмови написані Іваном Федоровичем і Г. О. Ходкевичем.
У 1572 переїхав до Львова (без Петра Мстиславця).
Протягом 1573–1574 у монастирі св. Онуфрія «друкованє занедбане обновил» (надгробна епітафія на могилі у Львові). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням «Апостола», прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. У післямові розповів про свою друкарську діяльність у Москві й Литві та про переїзд до Львова. Там же в 1574 надрукував перший східнослов'янський Буквар.
.
При словосполученні «середньовічний замок» наша уява відразу малює нам величну будову, з високими вежами, зубчастими стінами, на яких несуть свою варту суворі лицарі в латах. А хтось, можливо, представить собі навіть якогось дракона, що літає в небі над самим замком і мудрого чарівника з довгою сивою бородою, що живе в одній із замкових веж (як правило, найвищій). Адже недарма образ замку вельми популярний в такому жанрі як фентезі, різних казках, тощо. Але часто реальна історія не менш цікава, ніж різні казкові небилиці, і наша сьогоднішня стаття буде присвячена замкам самим що не є реальним, їх устрою та місцю в нашій історії.