Відповідь:
Кризові явища, які стали проявлятися в Чехії вже з останньої третини XIV ст., були наслідком загального економічного занепаду в країнах Західної Європи. Криза в економіці, що набула особливо гострого характеру на зламі ХІV - ХV ст., мала далекосяжні соціальні наслідки для Чеського королівства. Йдеться насамперед про глибоку диференціацію суспільства: від селян і феодалів до духовенства й жителів міст.
Селяни поділялися на заможних (седляків) і бідноту (холупників). Вони не були власниками землі, а лише утримували свої наділи й мусили відробляти панщину, сплачувати натуральний і грошовий оброки, певну кількість різних податків. Селяни підлягали суду господаря-феодала, який жорстоко карав за найменшу провину. Фактично влада феодала над селянином була необмеженою.
Населення чеських міст поділялося на патриціат (складався з німців), який тримав у своїх руках усе управління та суд; бюргерство, об'єднане в цехи й представлене чехами; бідноту, яка становила майже половину населення.
Пануючим класом Чехії були феодали, серед яких багатством і могутністю вирізнялися церковні ієрархи. Католицька церква володіла третиною всіх земельних угідь (половиною всіх земель узагалі). Основним джерелом її прибутків були селянські повинності. Крім того, вона отримувала від усіх верств чеського суспільства "десятину", а також гроші від мирян за відправлення обрядів. До світських феодалів належали також магнати й рицарська шляхта. Магнати прагнули обіймати високі державні посади й протистояли королівській владі.
Кількість шляхетських родів сягала кількох тисяч. Всі вони господарювали у своїх невеликих володіннях і мали досить скромні прибутки. Існував також зовсім збіднілих рицарів, які втратили свої володіння й заробляли на життя військовою службою. Незважаючи на те, що магнати і шляхта мали однакові права та привілеї, останні посідали другорядні позиції в суспільстві.
Криза, що охопила Чехію, вкрай загострила відносини між усіма класами та верствами суспільства. Селяни прагнули позбавитися нещадної експлуатації феодалів; бюргерство - звільнитися з-під влади патриціату й набути власних прав; міська біднота була готова до найрадикальніших змін у суспільстві, щоб поліпшити своє злиденне становище; дворянство боролося з магнатами за землю, привілеї та владу.
Водночас у чеському суспільстві зростало невдоволення політикою Римської курії і діяльністю католицького кліра. Представники різних станів прагнули не лише звільнитися від надмірних церковних поборів, а й при нагоді поділити церковне майно. Отже, на зламі XIV-XV ст. стали проявлятися й загострюватися кризові явища в економічній, політичній та церковній сферах життя чеського суспільства, вс та класи якого прагнули змінити суспільно-політичний лад, реформувати церкву, а також відстояти національну гідність, звільнивши країну від засилля німців.
Суспільно-економічні суперечності в Чехії викликали протест, який в умовах того часу міг проявитися тільки в релігійній формі. Римо-католицька церква, яка була чи не наймогутнішою структурою в країні, проявляла себе як регресивна сила, що гальмувала суспільний розвиток. Опозиційною силою щодо католицизму виступало передусім чеське бюргерство, яке прагнуло "дешевої церкви". Ця опозиція мала яскраво виражений національний характер, оскільки спрямовувалася проти засилля привілейованого німецького духовенства й патриціату.
Союзником бюргерства виступало також чеське селянство, яке нещадно експлуатувалося німецькими церковними й світськими феодалами. Оскільки критика католицизму пов’язувалася з вимогами секуляризації церковних земель, вона дістала підтримку королівської влади, чеських магнатів, шляхти й рицарства.
З критикою політики католицької церкви вже в другій половині XIV ст. виступило чеське духовенство. Так, Міліч з Кромержижа (1320-1374) у своїх проповідях чеською мовою сміливо викривав вади духовенства: користолюбство, розбещеність, невігластво, здирництво та ін. Він критикував справжніх винуватців розбещення церкви й підготував власну програму "виправлення" суспільства. Критика католицизму була підхоплена магістром Празького університету - Матвієм з Янова (1350-1394), який у своїх працях обґрунтував необхідність церковної реформи. В 1391 р. у Празі була заснована Віфлеємська каплиця. У проповідях, які читалися тут лише чеською мовою, викривалися зловживання католицької церкви.
У Празькому університеті відбувалися диспути, на яких обговорювалися питання реформації католицької церкви. За необхідність змін виступали чеські магістри-послідовники вчення (забороненого Римською курією) відомого реформатора, професора Оксфордського університету Д. Вікліфа (1320-1384). Однак антивікліфісти (здебільшого німецькі професори) у 1408 р. домоглися заборони вивчення праць реформатора-англійця.
Пояснення:
ответ:Это было в России 18в. С одной стороны - развитие науки и культуры, с другой - усиление крепостного права.
С одной стороны - В России именно в 18в. началось развитие культуры(она развивалась и раньше,но не такими темпами). Все благодаря Петру 1,Екатерине 2( откр. Университетов,банков).Также были великий писатель Радищев,мастер на все руки Ломоносов и т.д. :)
Но,с другой стороны - бедные крестьяне очень сильно страдали. При Петре их заставляли много работать. При Екатерине 2 крестьяне были как скот. Их можно было бить,унижать. Им нельзя было жаловаться на своих хозяев. Неугодных крестьян ссылали в Сибирь. Но, их нельзя было убивать,это было наказуемо(платили штраф
Казанские походы
Постоянная угроза и набеги со стороны Казанского ханства заставили молодого царя предпринять на его земли три похода: в 1547 – 48 гг., в 1549 – 50 гг. и в 1552 г. Первые два были неудачными, зато в результате второго Казань была взята, к власти в ней приведен протеже русского царя Александр Шуйский, а также учреждена архиерейская кафедра во главе с архиепископом.
Астраханские походы
Чтобы перехватить у него контроль над нижним течением Волги, русские войска дважды ходили походом на Астраханское ханство. Оба раза Астрахань взяли без боя, однако лишь в результате второго похода (1556 г.) ханство было подчинено полностью.
Крымские походы
Крымское ханство регулярно совершало набеги на русские земли, и в 1558 и 1559 гг. Иван IV направлял свои войска на Крым. Ему удалось разбить крымскую армию и разорить Гезелев. И, хотя в 1571 г. крымский хан смог захватить и сжечь Москву, уже в следующем году русская армия разбила крымское войско под своей столицей.
Война со Швецией
Причиной войны стало недовольство Швеции тем, что Русь перестала пользоваться транзитом через шведские земли для торговли с Англией. Продолжалась она с 1554 по 1557 гг. В результате было заключено сорокалетнее перемирие на условиях Руси.
Ливонская война
Началась в 1558 г. из-за того, что русский царь решил обеспечить себе выход к Балтике в обход Ганзы и Ливонии. Поначалу русским войскам сопутствовал успех, однако после того, как в войну вступила Польша, и ее армия не только отвоевала большую часть ливонских городов, но и вторглась на русские земли, в 1582 г. был заключен невыгодный для Московской Руси Ям-Запольский мир, который свел на нет все успехи Руси в Ливонской войне. Отношения с Англией после того, как одно из английских судов обнаружило путь в земли Московской Руси, русский царь поспешил завязать торговые отношения с Англией, передав права на торговлю лондонской «Московской компании» и отправив в 1556 г. в Лондон свое посольство.
Итоги
Московская Русь при Иване IV стала сильным независимым государством с мощными оборонными рубежами и широкими международными связями.
Объяснение: