Во времена Вольтера Франция находилась на стадии перехода к капиталистическому государству, а Россия еще была на стадии феодального. Его идеи просто не были актуальны для России и для Екатерины в частности. Она была монархом, который единолично правил всей страной. Она не хотела этого менять. Порядок вещей казался ей правильным, а любое изменение – ненужным.
Не могла одобрить она и критику Вольтера в адрес церкви, которая в России играла большую роль и императору поддерживать власть.
Отмена сословий вообще казалась Екатерине абсурдной идеей. Крепостное право тоже не хотелось отменять, а его Вольтер критиковал больше всех.
Объяснение:
Те кардинальные перемены, которые требовал Вольтер, было невозможно провести, не испортив всех устоявшихся порядков. Поэтому Екатерина не воспринимала его слова как что-то актуальное или даже возможное в текущих обстоятельствах. Эти идеи могли только навредить, считала Екатерина, особенно если они попадут в руки недовольных людей, которые могут устроить в стране революцию или свержение власти.
Екатерина занималась улучшение существующего феодального строя, пыталась сделать его более эффективным. У нее не было желания следовать призывам Вольтера, потому что ей было видно, что это невозможно.
Праві, ліві, слобожанські та низові козацькі позиції можна порівняти з точки зору їхніх політичних ідеологій та переконань.
Правобережні, як правило, віддають перевагу традиціям, владі та порядку. Вони часто підтримують ієрархічну соціальну структуру і наголошують на важливості збереження існуючого соціального і політичного порядку. Праві політичні рухи, як правило, віддають перевагу правам приватної власності та підтримують ринкову економічну систему. Вони також часто дотримуються консервативних соціальних поглядів, таких як опозиція до прогресивної соціальної політики, підтримка традиційних гендерних ролей та опозиція до імміграції.
Лівобережні надають пріоритет рівності, соціальній справедливості та захисту індивідуальних свобод. Вони вірять у використання сили держави для подолання економічної та соціальної нерівності і підтримують перерозподільчу економічну політику. Ліві політичні рухи також часто виступають за прогресивну соціальну політику, наприклад, за рівні права для меншин і підтримку захисту навколишнього середовища.
Слобожанське козацтво - соціальна та етнічна група, яка проживала на слов'янських територіях Речі Посполитої та Російської імперії. Слобідські козаки вважалися нижчим класом і не були настільки привілейованими, як козаки вищого рангу. Вони жили у самоврядних громадах і вели напіввійськовий іб життя. Слобідські козаки відігравали значну роль в історії регіону, в тому числі брали участь у війнах і повстаннях, але їхню політичну позицію нелегко класифікувати як праву чи ліву.
Низове козацтво - це термін, який стосується певної підгрупи козацького населення, що жило в нижчих чинах і мало нижчий соціальний статус. Вони жили в бідності і часто займалися чорною роботою або кримінальною діяльністю. Низове козацтво вважалося нижчою ланкою в козацькій соціальній ієрархії, а їхні політичні погляди не дуже добре задокументовані.