Воронихин Андрей Никифорович (1759-1814) - архитектор. А. Н. Воронихин родился 28 октября 1759 г. на Урале, в семье крепостных графа А. С. Строганова. Граф заметил художественные и зодческие таланты юноши и в 1777 г. отправил его на учебу в Москву. Воронихин попал в обучение к великим русским зодчим В. И. Баженову и М. Ф. Казакову.Возведенные Воронихиным строения украшают пригороды Петербурга — Павловск и Петродворец. Андрей Никифорович являлся также мэтром садово-парковой архитектуры. Эта грань его таланта особенно раскрылась в Павловском парке (г. Павловск), где он проектировал павильоны, мосты, беседки, ворота.
Каменский Валентин Александрович (1907-1975) – архитектор. Окончив Ленинградский институт инженеров.
Он один из авторов и руководитель разработки генеральных планов развития города. Руководил восстановлением и застройкой Кировского р-на, просп. Стачек, Комсомольской площади, р-нов Автово и Дачное, один из авторов проекта концертного зала «Октябрьский», планировки Московской пл., Монумента героическим защитникам Ленинграда на пл. Победы.
Політика освіченого абсолютизму мала як позитивні, так і негативні риси. Нижче наведено загальний огляд цих характеристик:
Позитивні риси політики освіченого абсолютизму:
-Модернізація та реформи: Освічені монархи прагнули до реформування адміністративних, економічних і соціальних систем, щоб покращити ефективність державного управління та підвищити рівень життя своїх підданих.
-Прогресивність в законодавстві: Вони сприяли впровадженню нових законів і регуляцій, спрямованих на захист прав громадян, скасування феодальних обов'язків та привілеїв, та створення рівних умов для всіх.
-Розвиток освіти та науки: Освічені монархи фінансували освітні заклади, підтримували наукові дослідження та сприяли поширенню освіти серед населення. Вони вважали освіту ключовим фактором у підвищенні рівня культури та ефективності держави.
Негативні риси політики освіченого абсолютизму:
-Авторитаризм: Освічені монархи все ще зберігали велику владу та контроль над державою, що може вести до обмеження прав і свобод громадян.
-Обмеження політичної участі: Влада в освіченому абсолютизмі часто залишалася у руках монарха та його близьких радників, що обмежувало можливість громадян брати участь у прийнятті рішень.
-Вибірковість реформ: Освічені монархи часто впроваджували реформи, які були спрямовані на підвищення ефективності держави, але не завжди приділяли достатню увагу соціальним проблемам і нерівностям.
Щодо питання державних інтересів і відданості ідеям Просвітництва, освічені монархи були спонукані до реформ через поєднання цих двох факторів. Вони розуміли, що модернізація та розвиток держави сприятимуть її сильній позиції в світі, а також забезпечать благополуччя їх підданих. Ідеї Просвітництва, які пропагували розум, науку, раціоналізм і просвітительські цінності, також впливали на освічених монархів, спонукаючи їх до реформування системи влади та соціальних структур на користь розвитку суспільства.
Проте варто зазначити, що в реалізації реформ може бути різний баланс між державними інтересами та ідеями Просвітництва залежно від конкретного монарха та його політичних обставин.