ответ:Розвиток літератури його представники ( Всесвітня 9 кл. )ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:
скласти уявлення про розвиток літератури та мистецтва в XIX ст.; познайомитися з визначними представниками літератури та мистецтва тієї доби.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Які мистецькі стилі були панівними в XVII—XVIII ст.? 2. Які події XIX — початку XX ст., на вашу думку, могли найбільше вплинути на розвиток літератури та мистецтва в цей період?
1 НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ.
У XVIII ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час формування в Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їх наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи епоху, вони за до художніх засобів та образів передавали її сутність і місце в історії.
Глибоку поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітництва Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832) і Фрідріх Шіллер (1759—1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч і виражали свою мету тільки у книжках.
Людину Й. В. Гете сприймав цілісно й тільки в контексті епохи, а суспільні явища пов’язував із духовним станом людини. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Й.В. Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменнику приніс роман у листах «Страждання молодого Вертера». Філософські ідеї Й. В. Гете знайшли втілення в трагедії «Фауст». В уста головного героя вкладено віщі слова: «Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них».
Ф. Шіллер залишив людству багату спадщину як поет, драматург, історик. Ставлячи в центр усіх подій людину, основними причинами суперечок він вважав зіткнення інтересів окремих особистостей. Свої твори Ф. Шіллер присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичні драми й трагедії, зокрема «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», «Вільгельм Телль», трилогія «Валленштейн».
Й. В. Гете і Ф. Шіллер зробили вагомий внесок у зростання німецької свідомості й подолання роздробленості Німеччини. Вони надали світового рівня авторитету німецької літератури та визначили напрямки її подальшого розвитку.
Прагнення нового, незвичайного зумовило появу нового літературного методу — романтизму. Головними жанрами художнього твору стали лірика, лірична драма та ліро-епічна поема.
Риси консервативного романтизму простежуються у творчості англійського письменника Вальтера Скотта (1771—1832), який засуджував революцію, ідеалізував монархію. Він увійшов у світову літературу як засновник жанру соціального та історичного романів («Пуритани», «Айвенго», «Квентін Дорвард» тощо). Представниками революційного романтизму були Джордж Гордон Байрон і Персі Біші Шеллі в Англії, Віктор Гюго і Жорж Санд у Франції, Адам Міцкевич і Юліуш Словацький у Польщі. На Американському континенті жанр епічної поеми розвинув поет-романтик, вчений-філолог і перекладач Генрі Лонгфелло, автор славетної «Пісні про Гайавату». У Росії риси романтизму були притаманні творчості поетів-декабристів, Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Василя Жуковського.
Одним із найпослідовніших виразників романтичного світовідчуття був видатний англійський поет Джордж Гордон Байрон (1788—1824). Аристократ за походженням, він багато читав, писав вірші. У своїх творах поет засуджував вузькі межі аристократичного життя. У 1816 р. Дж. Байрон оселився у Швейцарії. Тяжкі переживання поета-вигнанця стали основою ліричної драми «Манфред». Як і Фауст — літературний герой Й. В. Гете — Манфред розчарувався у своїх пошуках. Він страждав від докорів сумління та самотності, але постав перед читачем людиною сильною та непохитною. В Італії поет писав роман у віршах «Дон Жуан», що залишився незавершеним. У цьому творі накреслився перехід Дж. Байрона від романтизму до іншого творчого методу — реалізму.
Сандро Боттичелли. Великий Итальянский художник.Примером является его знаменитая картина «Рождение Венеры».Это одна из первых картин, которая принесла художественную славу Ботичелли. Ее название “Поклонение волхвов”. Темой картины является известный библейский сюжет – к только что родившемуся младенцу Иисусу и Матери Божьей Марии пришли на поклон трое волхвов с востока. Однако в образе волхвов Боттичелли изобразил своих современников – благородных членов семейства Медичи, которые в то время правили городом Флоренция. На переднем плане в левой части картины художник нарисовал сам себя. Эта картина очень понравилась Лоренцо Медичи. (На тот момент он был старшим членом семейства) После этого Сандро Боттичелли стал художником при дворе Медичи, что было очень почетно.Это одна из поздних картин художника – “Мистическое Рождество”. Кроме библейского сюжета на тему рождения Иисуса Христа, на картине переданы апокалипсические настроения, царившие в окружении художника в те времена. Ангелы на картине обнимаются друг с другом, скоро должен наступить Страшный суд. Техническое исполнение этой картины заметно отличается от стиля ренессанса, характерного для более ранних картин художника. Творческий путь художника – тяжелый и трагический, от мечтательных настроений юности до болезненного пессимизма зрелого возраста.
В те стародавние времена, Русь была под монгольским игом. Противостоять ему древняя Русь не могла. Для истории нужна была хоть какая-нибудь победа. И такой случай подвернулся. Отряд немецких крестоносцев следовал походным маршем по льду Чудского озера. Князь Александр Невский, использовал своё преимущество - внезапность - атаковал немцев. От неожиданности, немцы стали отступать, чтобы перегруппироваться и провалились под лёд. Эта победа была разрекламирована летописцами и другими историками. Александр Невский, конечно не догадывался, что он будет знаменит в течении многих.
ответ:Розвиток літератури його представники ( Всесвітня 9 кл. )ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:
скласти уявлення про розвиток літератури та мистецтва в XIX ст.; познайомитися з визначними представниками літератури та мистецтва тієї доби.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Які мистецькі стилі були панівними в XVII—XVIII ст.? 2. Які події XIX — початку XX ст., на вашу думку, могли найбільше вплинути на розвиток літератури та мистецтва в цей період?
1 НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ.
У XVIII ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час формування в Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їх наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи епоху, вони за до художніх засобів та образів передавали її сутність і місце в історії.
Глибоку поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітництва Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832) і Фрідріх Шіллер (1759—1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч і виражали свою мету тільки у книжках.
Людину Й. В. Гете сприймав цілісно й тільки в контексті епохи, а суспільні явища пов’язував із духовним станом людини. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Й.В. Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменнику приніс роман у листах «Страждання молодого Вертера». Філософські ідеї Й. В. Гете знайшли втілення в трагедії «Фауст». В уста головного героя вкладено віщі слова: «Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них».
Ф. Шіллер залишив людству багату спадщину як поет, драматург, історик. Ставлячи в центр усіх подій людину, основними причинами суперечок він вважав зіткнення інтересів окремих особистостей. Свої твори Ф. Шіллер присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичні драми й трагедії, зокрема «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», «Вільгельм Телль», трилогія «Валленштейн».
Й. В. Гете і Ф. Шіллер зробили вагомий внесок у зростання німецької свідомості й подолання роздробленості Німеччини. Вони надали світового рівня авторитету німецької літератури та визначили напрямки її подальшого розвитку.
Прагнення нового, незвичайного зумовило появу нового літературного методу — романтизму. Головними жанрами художнього твору стали лірика, лірична драма та ліро-епічна поема.
Риси консервативного романтизму простежуються у творчості англійського письменника Вальтера Скотта (1771—1832), який засуджував революцію, ідеалізував монархію. Він увійшов у світову літературу як засновник жанру соціального та історичного романів («Пуритани», «Айвенго», «Квентін Дорвард» тощо). Представниками революційного романтизму були Джордж Гордон Байрон і Персі Біші Шеллі в Англії, Віктор Гюго і Жорж Санд у Франції, Адам Міцкевич і Юліуш Словацький у Польщі. На Американському континенті жанр епічної поеми розвинув поет-романтик, вчений-філолог і перекладач Генрі Лонгфелло, автор славетної «Пісні про Гайавату». У Росії риси романтизму були притаманні творчості поетів-декабристів, Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Василя Жуковського.
Одним із найпослідовніших виразників романтичного світовідчуття був видатний англійський поет Джордж Гордон Байрон (1788—1824). Аристократ за походженням, він багато читав, писав вірші. У своїх творах поет засуджував вузькі межі аристократичного життя. У 1816 р. Дж. Байрон оселився у Швейцарії. Тяжкі переживання поета-вигнанця стали основою ліричної драми «Манфред». Як і Фауст — літературний герой Й. В. Гете — Манфред розчарувався у своїх пошуках. Він страждав від докорів сумління та самотності, але постав перед читачем людиною сильною та непохитною. В Італії поет писав роман у віршах «Дон Жуан», що залишився незавершеним. У цьому творі накреслився перехід Дж. Байрона від романтизму до іншого творчого методу — реалізму.
Объяснение: