Усуни (кит. 烏孫; каз. Уйсын) — европеоидное оседло-кочевое племя, обитавшая в древности на севере Синьцзяна, а затем в гуннскую эпоху переселившийся на территорию Семиречье.
Антропологический облик
По описаниям китайцев усуни были среднего роста, имели белую кожу, голубые глаза и рыжие волосы. Их расовый тип антропологи определяют как европеоидный.
Хозяйство усуней было комплексные — скотоводческо-земледельческим. Китайские источники характеризуют усуней как кочевников. Усуни разводили лошадей, овец, коз, двугорбых верблюдов, ослов. В стаде преобладали лошади и овцы. Расстояние между зимовками было небольшим и составляло от 30 до 100 км. Поэтому усуни могли долгое время оставаться на местах зимовок и летовок, где строили постоянные жилища, возделывали поля и огороды, строили каналы и арыки. Доказательством оседлости и занятия земледелием служат поселения с постоянным жилищами двух типов: кирпичных, построенные из сырового кирпича, и каменных. Каждый дом состоял из большой комнаты, несколько подсобных построек и загонов скота. 5-6 домов составляли аул. Жилище усуней являлась — юрта. Усуни разрабатывали месторождение свинца, меди, олова, золота. Из железа изготовляли — серпы, ножи, мечи, кинжалы, наконечники стрел. Из цветного камня и благородных металлов делали бусы, серьги, украшения для одежды. Керамическую посуду изготовляли в большем количестве. Основными видами керамики были: чаши, миски, грушевидные кувшины, котлы с каменными ручками. Усуни умели ткать, прясть и обрабатывать шкуры, занимались резьбой по кости и камню. Для измельчения зерна из двух плоских камней делали ручную мельницу.
гайдамацький рух -( причини -утиски православного населення, ополчення українського народу, посилення польського гніту) наслідки- польські війська переважали повсталих в повсталі після захоплення Умані не продовжували наступальних дій. Опришківський рух- причини) посилення кріпасн цього гніту.наслідки - окремі загони Опришків громили шляхетські маєтки,двори міських багатіїв. 1 поділ- 1772р,Австрія,Пруссія, Росія) Білоруські землі,Галиччина, частина Волинського та Подільського воєводства,Північно західні землі з Гданськом. 2 поділ- 1793р , Росія,Пруссія,)землі Київщина,Брацлавщина,Поділля,східна Волинь, білоруські землі,Великопольша та частина Мазовії. 3 поділ-1795р, Австрія, Росія, Пруссія) землі-Краків,Холмщина,Литва,Курляндія,зх- Волинь,зх-Білорусь,Мазовецьких земель з Варшавою,а також частину Жемайтії.
Объяснение:
я думаю что правилно и поставте лайк
1. Культурна спадкоємність: Індійська цивілізація має довгу і безперервну історію, що налічує кілька тисячоліть. Незважаючи на вплив різних завойовників і зовнішніх сил, основна культурна тканина Індії залишалася стійкою. Принципи, цінності та традиції, глибоко вкорінені в індійському суспільстві, такі як духовність, філософія та соціальні структури, забезпечили відчуття безперервності та стабільності.
2. Адаптивність: Індійська цивілізація продемонструвала неабияку здатність поглинати та асимілювати іноземні впливи, зберігаючи при цьому свою основну ідентичність. Протягом історії такі завойовники, як Маур'ї, Кушани, Моголи та британці, залишили свій слід в Індії, запроваджуючи нові ідеї, звичаї та технології. Однак індійське суспільство адаптувало та інтегрувало ці впливи в існуючу структуру, створивши унікальний синтез культур.
3. Розмаїття та регіоналізм: Індія - країна величезного розмаїття, що охоплює безліч мов, релігій та етнічних груп. Це розмаїття слугувало джерелом сили, сприяючи стійкості та запобігаючи домінуванню одного завойовника чи правлячого класу. Регіональні відмінності та місцева ідентичність дозволили різним частинам Індії зберегти свої відмінні культурні практики та соціальні структури.
4. Філософія та духовність: Індійська цивілізація має багату духовну і філософську спадщину, включаючи такі системи, як індуїзм, буддизм, джайнізм і сикхізм. Ці системи вірувань заклали міцний морально-етичний фундамент, сприяючи стійкості, толерантності та мирному співіснуванню. Акцент на внутрішньому зростанні, самореалізації та ненасильстві сприяв стійкості індійського суспільства перед обличчям негараздів.
5. Економічна та сільськогосподарська стійкість: Аграрна економіка Індії історично була джерелом стійкості. Різноманітні сільськогосподарські практики, такі як вирощування кількох культур, іригаційні системи та знання про мусони, дозволяли індійському суспільству підтримувати себе навіть у періоди політичних потрясінь. Крім того, стратегічне географічне розташування Індії сприяло розвитку торгівлі та комерції, що сприяло економічній стабільності.
6. Соціальні структури та інститути: Індійське суспільство має давно сформовані соціальні структури та інститути, які відіграють життєво важливу роль у його стабільності. Такі системи, як кастова система (хоча її часто критикують за притаманну їй нерівність), забезпечували стабільність і визначали соціальні ролі, тоді як сільські самоврядні одиниці, відомі як панчаяти, підтримували порядок і вирішували суперечки на місцевому рівні.