Дело в том, что все силы страны были направлены на нужды воюющей армии, о простых людях не думали. Начался дефицит товаров народного потребления, цены на все взлетели в разы. Теперь у магазинов собирались огромные очереди, в которых горячо шли обсуждения положения дел в стране и осуждение правящей власти. Иными словами, забастовочное движение вновь «подняло голову» и стало набирать силу.
В деревнях дела обстояли еще хуже. Не хватало рабочих рук, так как все мужчины были на фронте. Крестьяне требовали снижения налогов и выплаты пособий семьям мобилизованных по ранению. Голода не было, но вновь оживились антипомещичьи настроения.
На фронте, уставшие от затяжной войны солдаты подрывали дисциплину, многие дезертировали. Росло влияние большевиков, пропагандирующих политику своей партии. Недовольство властью росло с каждым днем.
Тим, що
була створена Друга Малоросійська колегія, яку очолив П. Рум’янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворення натомість російських. Протягом 1765—1768 рр. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини. У геральдичних зображеннях запроваджувався двоголовий орел — герб Російської імперії. У той же час для охорони народних прав П. Рум’янцев запровадив посади присяжних адвокатів при Колегії і Генеральному Суді. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини. У серпні 1765 р. Катерина ІІ видала указ про скасування полкового устрою й створення СлобідськоУкраїнської губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав і привілеїв й перетворювалися на «військових обивателів».У 1780 р. замість СлобідськоУкраїнської губернії утворюється Харківське намісництво.
У вересні 1781 р. скасовується полковий адміністративнотериторіальний поділ і Гетьманщина, яка перетворюється у Малоросійське генералгубернаторство в складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської та НовгородСіверської. У губернських центрах і повітових містах створюються російські адміністративні та судові установи.
Поряд з адміністративнотериторіальними змінами царський уряд переймався проблемою втечі українських селян. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Цим самим було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.
9 липня 1783 р. дійшла черга й до української армії: замість десяти козацьких і трьох компанійських полків формуються десять кінних карабінерських полків російської армії. Строк служби складав шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.
Таким чином на початок 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську державу. Українські прапори, гармати, печатки вивозились до Петербурга. Її адміністративнотериторіальний устрій, судова система, соціальний склад були в основному уніфіковані з рештою регіонів Російської імперії. В історії України починається новий період — період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення Української держави.
Запровадження християнства відбулося на протязі багатьох століть і мало значний вплив на розвиток людського суспільства. Однак, як будь-яка історична подія, воно має як позитивні, так і негативні наслідки. Ось деякі з них:
Позитивні наслідки запровадження християнства:
Етичні принципи: Християнство проповідує любов до ближнього, милосердя, чесність та інші моральні цінності. Ці принципи сприяли формуванню високих стандартів поведінки та співжиття між людьми.
Розвиток освіти: Християнство було сильно пов'язане з розвитком освіти. Церква зберігала й розповсюджувала знання, стимулювала розвиток монастирів, де здійснювалися наукові дослідження, копіювалися та зберігалися античні твори.
Культурна спадщина: Християнська релігія мала великий вплив на розвиток культури та мистецтва. Через століття церковна архітектура, живопис, музика та література збагатилися духовними шедеврами, які стали частиною світової культурної спадщини.
Розвиток філантропії: Церква відіграла важливу роль у сприянні бідним, хворим та потребуючим. Філантропічні програми та благодійність християнських організацій сприяли поліпшенню життя людей та зменшенню соціальних нерівностей.
Негативні наслідки запровадження християнства:
Релігійні конфлікти: Історія заповнена релігійними конфліктами, в тому числі війнами, насильством та переслідуваннями. Запровадження християнства призвело до конфліктів з іншими релігіями та культурами.
Примусова конвертація: У деяких випадках християнство було поширене шляхом примусової конвертації або асиміляції інших релігійних та етнічних груп. Це призводило до втрати культурної та релігійної ідентичності у певних спільнот.
Стереотипи та виключення: У деяких випадках християнство сприяло формуванню стереотипів та дискримінації щодо інших релігій, гендерних та соціальних груп. Це може призводити до виключення та нерівності у суспільстві.
Загальний контроль: Церква, маючи значний вплив на життя людей, впроваджувала контроль та регулювання різних аспектів життя, включаючи політику, моральні норми та освіту. Це може обмежувати свободу думки та вибору індивіда.
Варто зазначити, що це лише загальні наслідки, а реалія впливу християнства на різні країни та періоди історії може бути значно різною