Господарство давніх слов'ян простягалося на обширній території, охоплюючи різні регіони Європи. Вони були відомі своїм землеробством, скотарством та ремеслами. Господарська діяльність слов'ян базувалася на сприятливому використанні природних ресурсів та розвинутих навичках сільського господарства.
Слов'яни займалися землеробством, обробляючи землю для вирощування різних сільськогосподарських культур, таких як пшениця, ячмінь, вівсо, гречка та інші. Вони також вели скотарство, розводили худобу, зокрема корів, овець, свиней та кіз, для отримання м'яса, молока, шерсті та інших продуктів. Риболовля, мисливство і ведення птахівництва також були важливими галузями господарства слов'ян.
Слов'яни володіли ремеслами і виробництвом різних товарів. Вони виготовляли предмети з металу, вироби з кераміки, вишивки, ткали різні текстильні вироби, шили одяг та взуття. Крім того, вони виготовляли знаряддя для сільського господарства, зброю, різноманітні посудини та інші предмети побуту.
Організація господарства відбувалася на різних рівнях. В малих селах слов'яни проживали в сімейних господарствах, де кожна родина самостійно займалася обробкою землі та виробництвом необхідних товарів. У більших селах та містах існували спеціалізовані майстерні, де вироблялися товари для обміну та торгівлі.
Господарство давніх слов'ян було багатогранним і розвинутим. Вони майстерно володіли сільськогосподарськими навичками, ремеслами та торгівлею, що сприяло їхньому матеріальному добробуту та розвитку культури. Ці здобутки в галузі господарства мали значний вплив на формування історії та культури слов'янських народів.
І хоча основу господарства західних і південних слов'ян становило землеробство, залежно від природних умов вони займалися не тільки екстенсивним вирубно-вогняним рільництвом, а й відгінно-випасним скотарством. Важливу роль у забезпеченні життєдіяльності населення відігравали тваринництво, ремесла й торгівля