Украї́нське націона́льне відродження — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського національного відродження, як політичного, соціального, національно-визвольного руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод.
ответ: Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи, чи не найяскравішою особистістю по смерті Богдана Хмельницького. Про це, зокрема, свідчить велика кількість переказів, історичних дум і пісень, що виникали вже за життя отамана і збереглися дотепер – зокрема, сюжет про лист запорожців до турецького султана, ініціатором написання якого нібито був Іван Сірко, про праву руку отамана, яка несла перемогу вже після його смерті тим, хто володів нею, і загалом про те, що Іван Сірко був найзнаменитішим і наймогутнішим козаком-характерником.
На жаль, про його життя і діяльність, так само як про багатьох інших видатних українців 16 – 17 ст., нам відомо мало. Вважається, що народився він між 1605 і 1610 роками. Місцем народження Івана Сірка до недавніх пір вважалася слобода Мерефа на Харківщині. Однак більш прийнятною видається сучасна версія про його народження на Вінничині [до речі, за однією з версій саме вихідці з Мурафи (тепер Шаргородського району Вінницької області) й заснували слободу на Харківщині]. Дослідники також схильні вважати, що Іван Сірко народився у дрібній православній шляхетській, а не козацькій сім’ї. Є згадки під 1646 р., що він як старшина загону запорожців, найнятого урядом французького короля Людовіка XIV, брав участь у здобутті фортеці Дюнкерк на півночі Франції. Учасник Національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст. під проводом Богдана Хмельницького. У 1658–1660 рр. – полковник вінницький (кальницький). За гетьманування Івана Виговського діяльність Івана Сірка, на жаль, більше перешкоджала утвердженню незалежної Української держави. Тоді він перейшов на бік гетьмана Юрія Хмельницького, але після укладення 1660 р. Слободищенського трактату виступив проти нього. Після цього з’явився на Запорозькій Січі, 1663 р. став кошовим отаманом, до кінця життя не раз обирався на цю посаду (за різними підрахунками від 8 до 20 разів). Очолював боротьбу проти Кримського ханату й Туреччини, організував кілька успішних походів.
Десь у 1660-х рр. Іван Сірко заснував на Слобожанщині поблизу Мерефи хутір Сірківку (Сєрківку) – згодом цей хутір перейшов у спадок його доньці й за йменням її чоловіка – Івана Артемова, дістав назву Артемівка (з 1928 р. – складова частина Мерефи). Іван Сірко певний час був харківським полковником (ймовірно з 1664 або 1665 року), жив з родиною на своєму хуторі та в Мерефі. Коли 1668 р. на Лівобережній Україні вибухнуло повстання, організоване гетьманом Іваном Брюховецьким, який слав зазивні універсали і на Слобожанщину (цю сторінку нашої історії мало вивчено), Іван Сірко очолив тут виступ; до нього приєдналися мешканці й старшина Цареборисова, Маяцька, Змієва, Мерефи й Валок: воєвод у цих містах повбивали, укріплення зруйнували, але здобути Харків повстанцям не вдалося. Іван Сірко рушив на чолі війська до Дніпра, здобув перемоги над московським військом поблизу Охтирки й Полтави. Після скинення Івана Брюховецького з гетьманського уряду Іван Сірко підтримав гетьмана Петра Дорошенка, хоч невдовзі їхній союз розпався. З 1669 р. – знову на Запорожжі. За зв’язки з керівником селянського повстання в Московському царстві Степаном Разіним 1672 р. Івана Сірка заарештовано й заслано в Тобольськ. Влітку 1673 р. через зростання турецько-татарської загрози його було звільнено; повернувшись на Січ, організував відсіч турецько-татарській агресії, зокрема в 1677 і 1678 роках.
Помер уславлений отаман 1 (11) серпня 1680 р. на хуторі Грушівка (тепер с. Іллінка Томаківського району Дніпропетровської обл.; похований поблизу с. Каплунівки, тепер Нікопольського району тієї самої області).
Объяснение:
"Україна після війни (2014-…)"
Вступ:
Після війни, що почалася в Україні у 2014 році, країна стикалася з численними викликами і важкими випробуваннями. В цьому есе розглянемо деякі аспекти розвитку України після війни, зосередившись на економіці та промисловості, політичному курсі, розвитку культури та національної ідентичності, а також підсумках та узагальненнях.
Розвиток економіки та промисловості:
Після війни Україна зіткнулася зі складними економічними викликами. Однак, в країні були зроблені спроби змінити економічну модель та привернути інвестиції. Розпочався процес диверсифікації економіки, зокрема розвитку інноваційних галузей, інформаційних технологій та аграрного сектору. Також набув популярності розвиток екологічної енергетики та відновлюваних джерел енергії. Однак, існують виклики, пов'язані з корупцією, нестабільністю та економічними перешкодами.
Політичний курс після війни:
Після війни Україна звернулася до європейської інтеграції та змінила свою зовнішньополітичну орієнтацію. Відбулися політичні трансформації, в тому числі зміни у конституційному ладі та системі управління. Запроваджено реформи у сфері децентралізації та боротьби з корупцією. Однак, політичні процеси залишаються складними. Одним із ключових напрямків політичного курсу після війни була європейська інтеграція. Україна прагне побудувати стійкі та плідні відносини з Європейським Союзом, активно співпрацює у рамках асоційованого членства. Це передбачає впровадження європейських стандартів, норм та цінностей у різні сфери суспільного життя.
Також були проведені політичні реформи з метою зміни конституційного ладу та системи управління. Впровадження децентралізації передбачало перерозподіл влади та фінансових ресурсів на рівні місцевих громад, що сприяє більш ефективному прийняттю рішень та розвитку регіонів.
Боротьба з корупцією стала пріоритетом. Україна прийняла ряд антикорупційних законів, створила спеціалізовані органи, такі як Національне антикорупційне бюро та Спеціалізовані антикорупційні прокуратури. Однак, необхідно продовжувати реформи та зміцнювати механізми протидії корупції.
Зважаючи на складну політичну ситуацію та зовнішні виклики, політичні процеси в Україні залишаються складними та потребують подальшого зусилля. Важливо забезпечити стабільність, демократію та правову державу, залучити громадян до прийняття рішень та підтримувати розвиток усіх регіонів країни.
Розвиток культури та національної ідентичності:
Після війни, Україна приділяє велику увагу розвитку культури та зміцненню національної ідентичності. Це важливий аспект відновлення та збереження культурної спадщини країни після конфлікту, а також сприяння формуванню та розумінню національної самосвідомості.
Україна активно підтримує розвиток мистецтва, літератури, музики та інших сфер культури. З'являються нові творчі простори, фестивалі, виставки та ініціативи, що сприяють розкриттю талантів та популяризації української культури як в Україні, так і за її межами. Культурні проекти сприяють обміну досвідом та зближенню між різними культурними групами українського суспільства.
Україна також підтримує розвиток мовної та культурної різноманітності. Зокрема, здійснюються заходи для підтримки та розмови української мови, а також захисту прав меншинових культур та мов. Україна прагне забезпечити рівноправність та повагу до всіх культурних та етнічних груп, що мешкають на її території.
Україна також зосереджується на зміцненні національної ідентичності. Це включає в себе просування історичного спадку, національних символів та цінностей, а також формування позитивного сприйняття нації та патріотичного свідомості серед громадян. Особлива увага приділяється молоді, щоб стимулювати їх активну участь у будівництві нації та розвитку культури. Україна здійснює різноманітні освітні програми, проекти та заходи, спрямовані на виховання патріотичного свідомості, цінностей громадянства та громадської активності серед молоді.
Україна також прагне забезпечити доступ до культурних ресурсів та освіти для всіх громадян, незалежно від їхнього соціального статусу чи місця проживання. Здійснюються заходи для підтримки та розвитку культурних центрів, бібліотек, музеїв, театрів та інших культурних закладів.
Загалом, розвиток культури та національної ідентичності після війни є важливим аспектом відродження та зміцнення України як незалежної держави. Шлях до будівництва сильної та просперуючої країни включає в себе розвиток культури, збереження культурної спадщини, стимулювання творчого потенціалу громадян та формування національної самосвідомості, що сприятиме її подальшому розвитку та процвітанню.
Підсумки та узагальнення:
Після війни, Україна пройшла складний шлях розвитку, в якому зустріла численні виклики та перешкоди. Незважаючи на це, країна здійснює реформи та зміни в різних сферах, щоб забезпечити стабільність, економічний розвиток та підвищити рівень життя громадян.