Государство у славян возникло как необходимость, как потребность общества. Механизм возникновения такой же, как во всем мире, но есть некоторые особенности:
У славян не было рабства как в других странах..Северные племена славян объединились, чтобы обороняться от врагов.Основными производителями стали лично свободные общинники.Рабы (холопы) были только вс рабочей силой.Коллектив сменился семьей. Родовую общину сменила соседская.Оформилась структура управления объединенными племенами.У славян возникла письменность в IX веке, что очень важно для создания государства.
Общественная жизнь в 1904-1907 г. отличалась значительным усилением политической активности населения Южной Африки: увеличилось число митингов, собраний, появился ряд новых политических ассоциаций и клубов, оживилась публицистическая деятельность. Особенно тревожила британскую администрацию активизация бурских лидеров Трансвааля, развернувших кампанию по разоблачению “капиталистического заговора с целью ввоза азиатов в ущерб белым”, в центре же внимания КОР оказалась проблема школьного образования. Деятельность милнеровской администрации подвергалась все большей критике со стороны большей части англоязычного населения. Милнер согласился на некоторые уступки, и его предложение нашло полную поддержку у министра колоний и 8 июля Милнеру было разрешено объявить о предстоящих переменах в составе Законодательного совета Трансвааля, но относительно колоний Оранжевой реки там не было ни слова.
Известия о предстоящих изменениях в конституционном устройстве Трансвааля и о введении принципа представительного управления ускорили оформление политических партий среди европейского населения Трансвааля.
Прогрессивная ассоциация Трансвааля. Они выступали за немедленное введение представительного правительства, настаивали на признании равных прав избирателей. Партию составляли в основном представители горных монополий, следовательно, были за политику проводимую Горной палатой.
Ассоциация ответственного правительства. Так же признание равных прав избирателей, требовали полного и немедленного самоуправления, были согласны на допуск бурского большинства в парламент самоуправляющейся колонии. Все деятели этой ассоциации были состоятельными людьми и выступали против политики Горной палаты, были и золотопромышленники первой волны, и алмазные магнаты.
Галицько-Волинська держава, яка існувала в XIII-XIV століттях на території сучасної України та Білорусі, є одним зі значних політичних утворень Східної Європи того часу. Оцінюючи її спадкоємництво від Київської Русі, необхідно розглянути різні аспекти, включаючи політичні, культурні та історичні фактори.
Політично розглядаючи, Галицько-Волинська держава виникла в результаті розпаду Київської Русі на окремі князівства. Вона займала велику територію, яка раніше входила до складу Київської Русі, а самі князі Галицько-Волинської держави претендували на спадок київського престолу. Це свідчить про зв'язок та прагнення підтримувати традиції Київської Русі.
Культурно Галицько-Волинська держава розквітала за часів правління князя Данила Галицького та його нащадків. У цей період розвивалися література, архітектура, мистецтво та освіта. Князі сприяли розповсюдженню кирилиці, що є характерною ознакою Київської Русі. Культурний розвиток Галицько-Волинської держави був продовженням культурних традицій Київської Русі та вказує на його спадкоємництво.
Історично розглядаючи, Галицько-Волинська держава знаходилася в тісному контакті з іншими східнослов'янськими державами, такими як Польща, Угорщина, Литва та Тевтонський орден. Вона була активним учасником політичних процесів Східної Європи того часу, зокрема, у відносинах з папством, монголо-татарськими ордами та іншими сусідніми державами. Це підкреслює роль Галицько-Волинської держави як одного зі спадкоємців Київської Русі в історичному та політичному контекстах.
Отже, можна вважати Галицько-Волинську державу спадкоємницею Русі. Її політичні претензії, культурний розвиток та історична роль вказують на продовження традицій Київської Русі. Тим не менш, слід враховувати, що Галицько-Волинська держава була лише одним зі спадкоємців Київської Русі, а інші політичні утворення також претендували на спадок та впливали на подальший розвиток східнослов'янських народів.
ЕСЕ "Київська Русь— могутня держава Європи"
Київська Русь, яка існувала з приблизно IX до XIII століття, справді можна вважати могутньою державою Європи свого часу. Вона була сформована на території сучасної України та частково сусідніх країн, і мала значний вплив на політичну, культурну та економічну ситуацію в регіоні.
Однією з найважливіших рис Київської Русі була її політична організація. Вона була феодальною монархією з центром в Києві, а правителі називалися князями. Київські князі виявляли складну дипломатичну майстерність, вступали в союзи та проводили війни з іншими державами, що дозволяло Київській Русі займати сильну геополітичну позицію у своєму регіоні.
Також слід зазначити великий вплив Київської Русі на культуру та релігію. Київська Русь прийняла православ'я як державну релігію, а церква мала значний авторитет і вплив на суспільство. Багато храмів, монастирів та інших архітектурних пам'яток були побудовані в цей період, а також розвивалися література, мистецтво та освіта.
У сфері економіки Київська Русь була активним учасником торгівлі та ремесла. Річкові шляхи сполучали її з іншими країнами, що сприяло розвитку торговельних зв'язків та збільшенню багатства. Київська Русь була відома своїми ремісничими майстрами, зокрема в гончарстві, металообробці та інших галузях.
Таким чином, Київська Русь виступала як могутня держава Європи, з значним політичним, культурним та економічним впливом. Її досягнення та спадок мають важливе значення як для історії України, так і для Європи в цілому.