Українські землі за часів Молдовського князівства (14-16 століття) були частиною князівства, що входило до складу Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. У цей період відбувалися значні зміни у державному ладі, соціальних відносинах, господарстві, культурному впливі та релігії.
Державний лад:
Молдовське князівство мало монархічну форму правління. Князь, який був главою держави, очолював політичну, військову та адміністративну владу. Князівство мало свою незалежність, але утримувало дипломатичні зв'язки з іншими князівствами та державами.
Соціальні відносини:
Соціальна структура Молдовського князівства була ієрархічною. У верхівці стояли князь та його ближчі родичі, бояри, які займали високі посади в державній адміністрації та військовій сфері. Нижче за соціальним статусом були шляхта та міщани, які відіграли важливу роль у торгівлі та розвитку міст. Селяни та кріпаки складали більшість населення і були залежні від поміщиків.
Господарство:
Господарська діяльність на українських землях Молдовського князівства базувалася на землеробстві, скотарстві та ремеслах. Селянство займалося землеробством і вирощуванням хліба, який був основною культурною рослиною. Торгівля розвивалася у містах, де міщани займалися ремеслами та торгівлею. Молдовське князівство мало певні привілеї для торговців і поступово ставало важливим торговим партнером із Заходом.
Культурний вплив:
Українські землі під владою Молдовського князівства були під впливом православної культури. Церква відігравала значну роль у житті населення та збереженні культурних традицій. Вплив православ'я сприяв розвитку літератури, музики та живопису, які відображали народні обряди та історію.
Релігія:
Українські землі Молдовського князівства були переважно православними. Церква мала велике вплив на соціальне та культурне життя населення. Православна церква виконувала релігійні обряди, забезпечувала освіту та діяла як соціальний центр для населення.
Загалом, Молдовське князівство відіграло важливу роль у формуванні культурного та соціального середовища на українських землях. Цей період відзначався певними політичними та культурними змінами, які сприяли розвитку українського народу та його ідентичності.
Питання про причини промислової революції залишається предметом суперечок серед істориків[16]. Тоді як загальна відповідь на кшталт «промислова революція була закономірним результатом поступового розвитку продуктивних сил» вважається надто загальною й незадовільною, на перший план виходять питання часу і місця: чому промислова революція розпочалася у XVIII столітті, й чому в Англії?
Інституціональні основи промислової революції було закладено Славною революцією 1688 р., яка привела до влади протестантів Вільгельма III Оранського і Марію II (доньку Якова ІІ), які прийняли нове положення конституції, Білль про права 1689 року, що гарантував перевагу влади парламенту над владою монарха.
Винахід парового двигуна був значним фактором у становленні машинного виробництва, але цей винахід стався уже після початку промислової революції, а широке впровадження парової машини у виробництво почалося тільки через кілька десятиліть після винаходу. Тому паровий двигун був важливим чинником росту виробництва лише, починаючи з XIX століття.
Промисловій революції передувало значне зростання населення Англії. Це зростання було пов'язане із британською аграрною революцією. Зростання продуктивності сільського господарства разом із зростанням населення призвели до пауперизації, створення надлишку робочої сили в селах Англії, яка, враховуючи тогочасну політику обгороджування, змушена була шукати роботу в містах. Зростанню населення сприяла також імміграція із Ірландії, де процес пауперизації населення відбувався такими ж швидкими темпами.
Сприятливим фактором для розвитку промислової революції в Англії була розвинута транспортна система, особливо морський і річковий транспорт. Англія — невелика країна, оточена морем, із значною кількістю судноплавних річок, а водний транспорт — найдешевший із усіх видів транспорту. Як зазначав ще Адам Сміт у своїй праці «Багатство народів», економічна виправданість поділу праці визначається розмірами ринку, а розвинутий транспорт значно збільшує ринок, як внутрішній, так і зовнішній. У цьому відношенні Англія мала перевагу над іншими країнами зі значними територіями в глибині суходолу.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Людська діяльність: Трактат з економічної теорії
Людвіг фон Мізес провідну роль у здійсненні промислової революції відводить економічній теорії: «Саме ідеї класичних економістів ліквідували перешкоди, які створювалися столітніми законами, звичаями та упередженнями відносно технологічних покращень й звільнили геній реформаторів і новаторів від гамівних сорочок гільдій, опіки уряду та різноманітного суспільного тиску. Саме вони знизили престиж завойовників і експропріаторів та продемонстрували користь ділової активності для суспільства. Жодний з сучасних визначних винаходів не можливо б було використати, якби ментальність докапіталістичної епохи не була б до основини зруйнована економістами. Те, що зазвичай називають „промисловою революцією“, є продуктом ідеологічної революції, спричиненою вченнями економістів. Економісти розірвали старі кайдани: що є нечесним і несправедливим здолати конкурента, виробляючи товари дешевше і якісніше; не можна відмовлятися від традиційних ів виробництва; машини — зло, тому, що спричинюють безробіття; однією із задач цивільного уряду є не допускати збагачення здібних бізнесменів і захищати менш здібних від конкуренції більш здібних; обмеження свободи підприємців за до державного стримування або примусу зі сторони інших громадських сил є засобом для забезпечення добробуту нації. Британська політична економія і французька фізіократія були локомотивами сучасного капіталізму. Саме вони зробили можливим розвиток прикладних природничих наук на благо широких мас»[17].
Происходил из незнатной богатой семьи, приходился внучатым племянником Цезарю. В 44 году до н. э. был усыновлён им по завещанию и оказался в центре политической жизни Римской республики, пользуясь поддержкой многих сторонников Цезаря. В 43 году до н. э. вместе с цезарианцами Марком Антонием и Марком Эмилием Лепидом создал второй триумвират для борьбы с общими противниками. После побед над Марком Брутом и Секстом Помпеем между триумвирами началась борьба за власть, завершившаяся войной между Антонием и Октавианом.
Українські землі за часів Молдовського князівства, яке існувало з XIV до XVI століття, були складовою частиною Київської Русі та мали свої особливості у державному ладі, соціальних відносинах, господарстві, культурному впливі та релігії. Нижче наведено опис цих аспектів.
Державний лад:
Молдовське князівство відносилось до феодальних держав, де князь був найвищим правителем. Влада передавалась по наслідку, але князі підпорядковувалися великому князю Київській Русі. Країна була поділена на волость (адміністративні одиниці), а волости — на січі (територіальні одиниці, які охороняли кордони).
Соціальні відносини:
Суспільство Молдовського князівства було поділене на різні верстви. Верхній клас складали князі, бояри, шляхта та церковні діячі. Нижче розташовувалися військові службовці, купці, міське населення та селяни. Соціальний статус людини залежав від її походження, володіння землею та багатства.
Господарство:
Основними галузями господарства були землеробство, скотарство та ремесла. На українських землях вирощували зернові культури, особливо пшеницю, ячмінь і жито. Також важливими були рибальство, полювання та пасікарство. Торгівля здійснювалася як внутрішня, так і з іншими країнами.
Культурний вплив:
Українські землі Молдовського князівства були місцем взаємодії різних культурних впливів. Українське населення мало свої традиції, звичаї та народну культуру, які збереглися протягом століть. Також вплив населення сусідніх країн, зокрема Румунії та Туреччини, можна було відчути у культурі та архітектурі.
Релігія:
У релігійному відношенні Молдовське князівство було переважно православною країною. Православна церква займала важливе місце в житті населення та в політичному ладі. Князі та шляхта активно підтримували церковні будівлі та фінансували релігійні установи.
Ці аспекти демонструють, що Молдовське князівство мало свої особливості в управлінні, соціальних відносинах, господарстві, культурному впливі та релігії на українських землях у той період.