Понятие «тоталитарное государство» (итал. stato totalitario) появилось в начале 1920-х для характеристики режима Бенито Муссолини. Тоталитарному государству были свойственны неограниченные полномочия власти, ликвидация конституционных прав и свобод, репрессии в отношении инакомыслящих, милитаризация общественной жизни[5]. Правоведы итальянского фашизма и немецкого нацизма использовали термин в положительном ключе, а их критики — в отрицательном[6]. В послевоенные годы попытки объединить сталинизм и фашизм под вывеской тоталитаризма предпринимались как в научных исследованиях, так и в антикоммунистической пропаганде[7]. Вместе с тем, представители Франкфуртской школы стремились показать, что в тоталитарную систему превратился современный капитализм.
Конституція 1793 року надавала величезну свободу демократичним принципам.Конституція обіцяла всім громадянам Франції рівність, свободу віросповідання, загальну обов’язкову освіту, право на петиції, право об’єднування в народні організації. Якобінці вважали, що демократична республіка, котра дає народу максимальну політичну владу і свободу, дасть змогу отримати народу всі блага, які йому потрібні.
Але, як буває на практиці, "мало сказати – треба зробити". Хоча обіцялось багато свобод та прав, але на практиці все залишилось лише на папері.І це все було для того шоб вони повірили владі
Венеція:
Венеція була однією з найбагатших торговельних республік того часу. Велике значення мав морський торг, і Венеція контролювала ключові торгові шляхи між Східним і Західним Середземномор'ям.
Влада в Венеції була сконцентрована в руках доге (духовного і світського лідера), який обирався на пожиттєвий термін.
Суспільство було розділене на два класи: патриції (вельможі) і плебеї (народ).
Венеція мала розвинуту торговельну флотилію і контролювала велику частину торгівлі між Європою та Сходом.
Генуя:
Генуя також була важливим торговельним центром, зокрема у сфері морської торгівлі.
Влада в Генуї була в руках багатих торговців та вельмож. Існувала республіканська форма управління з виборами представників управління та державних посадовців.
Соціальна структура включала патриції (торговці, банкіри) і плебеїв (робітники, селяни).
Генуя мала великий флот, що дозволяло їй контролювати торгівлю на Середземному морі та в Чорному морі.
Флоренція:
Флоренція була центром фінансів, мистецтва та торгівлі, особливо в банківській справі та шовковій промисловості.
Влада в Флоренції була зосереджена в руках багатих і впливових сімей, таких як Медічі.
Суспільство Флоренції було класово поділене, існували вельможі, плебеї та незалежні міські ремісники.
Флоренційські банкіри активно використовували свій фінансовий вплив для розширення влади та сфери впливу республіки.