ответ:1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.
1723 р. - подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув'язнення наказного гетьмана Павла Полуботка у Петропавловській фортеці.
1727-1734 рр. - гетьманування Данила Апостола.
1734-1750 рр. - діяльність Правління гетьманського уряду.
Який новий порядок обрання полкової старшини передбачав царський указ? Про що це свідчило?
З грамоти царя Петра І до гетьмана І. Скоропадського (1715): «Відомо стало Нам, що в Малій Росії підлеглі тобі полковники на різні полкові уряди сотників обирають і затверджують на свій розсуд, не сповіщаючи тебе, підданого Нашого... Отож Ми, клопочучись про наших підданих з малоросійського народу, наказуємо надалі козацьким полковникам полкову старшину й сотників самим не обирати й не затверджувати. Коли ж у якомусь полку вільним буде місце полкової старшини чи сотника, полковнику належить збирати раду й радитися з полковою старшиною та сотниками; і на тій раді зі згоди всіх вибрати на той уряд людей двох-трьох заслужених і вірних(...), писати про те тобі та їх самих до тебе надсилати. Тобі ж, підданому Нашому, з тих призначених осіб належить вибрати, хто найбільш гідний тогоуряду; хто завжди зберігав до Нас, Великого Государя, непорочну вірність, того одного своїм універсалом од себе на той уряд призначати й на вірність Нашій Царській Величності приводити за звичаєм перед стольником Федором Протасьєвим, що живе при тобі... А якщо з тих, хто призначений на полкову старшину чи в сотники полковниками до цього Нашого указу, хтось схильний до зради, то таких належить замінити, а на їх місце обрати й призначити інших, вірних і гідних того уряду людей оголошеним вище».
1. До яких заходів щодо Гетьманщини вдався царський уряд за гетьманування Івана Скоропадського?
Гетьманування I. Скоропадського за традицією мало розпочатися з підписання статей. Але Петро I відмовився зробити це, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 17 липня, І. Скоропадський, перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та вирішити чимало важливих державних справ.
У відповідь Петро І 1709 р. надіслав іменний указ, котрий аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права і вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Росії. Згодом було обіцяно надати й статті. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів під командування російських генералів мають переходити не лише прості козаки, а й гетьман. Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи вони не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» (під «зрадою» розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).
Гетьман Іван Скоропадський.
Важливою новиною було призначення царського резидента П. Ізмайлова при гетьманові. Йому надавалося право здійснювати контроль над гетьманом та урядом.
Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська Запорізького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, «у тиші й покорі великому государю». Наказувалося «своєвольців викорінювати», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі. Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній канцелярії, не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.
Объяснение:
Объяснение:
Історична тема — одна із традиційних, провідних тем в українській літературі. З давніх давен нашим предкам доводилося відстоювати власне право на життя у протиборстві з тими, хто намагався це право відняти. Тому не випадково темою переважної більшості творів давньої української літератури є тема збройної боротьби нашого народу проти завойовників, які посягали на його свободу і суверенітет.
У давньому літописі “Повість временних літ” Ярославу Мудрому присвячені рядки: “І стала при ньому віра християнська плодитися і поширюватися, і ченці-чорноризьці помножуватися, монастирі й храми будуватися і возвеличуватися. У 1037 році престол у Києві завоював Ярослав Мудрий. Він одним із перших серед київських князів зрозумів величезне значення книжної мудрості як для кожної окремої особи, так і для країни в цілому.
Жанр літопису був запозичений нашими предками із візантійської літератури і відтворював історичні події у їх строгій хронологічній послідовності. Вчений доводить, що Найдавніший літопис у самостійному вигляді до наших днів не зберігся, а його окремі частини досить органічно увійшли до “Повісті врем’яних літ”, автором) якої вважається монах Києво-Печерського монастиря Нестор.
У “Повісті временних літ” Нестор літописець поставив перед собою три основні мети: по-перше, показати сучасникам, як створювалась Київська Русь; по-друге, розповісти про перших київських князів; по-третє, передати, якої величі і могутності досягла держава у його часи.
Найдавніші часи:
Створення Княжої Русі-України та розвиток княжої системи управління.
Розквіт культури, науки і мистецтва, зокрема пам'ятки давньоруської архітектури та малювання ікон.
Княжа Русь-Україна, королівство Руське:
Утвердження української національної ідентичності та формування державності.
Розвиток правової системи та господарства.
Розширення торгівельних зв'язків та військової сили держави.
Козаччина:
Створення Козацького гетьманату та розквіт козацької держави.
Збереження військового духу та традицій, формування козацької еліти.
Розвиток козацького козацького права, демократичних установ та козацької культури.
Епоха державності:
Проведення Української революції 1917-1921 років та проголошення незалежності.
Формування Української Народної Республіки та зусилля на створення сучасної української держави.
Розробка Конституції, налагодження соціально-економічного розвитку та встановлення відносин з міжнародним співтовариством.
Україна у складі СРСР:
Встановлення радянської влади та індустріалізація країни.
Розвиток освіти, культури та науки.
Боротьба за національну самостійність та підтримку української культури та мови.
Незалежна Україна:
Проголошення незалежності України в 1991 році та встановлення демократичного правління.
Розвиток національної економіки, реформи у сфері правосуддя та охорони прав людини.
Зміцнення національної свободи, розвиток культури та підтримка української мови.
Объяснение: