Данило Апостол-В 1683, после смерти отца, Даниил Апостол стал Миргородским полковником. так как в 1693 году он снова является миргородским полковником, посланным Мазепой вместе с другими полковниками преследовать Петрика — войскового канцеляриста. Петрик Иваненко бежал в Крым и, объявив себя гетманом, совершал набеги на Малороссию вместе с татарами из Едисанской Орды и небольшой группой запорожцев, которых Петрик переманил на свою сторону.іван Скоропадський
Він охопив усі ділянки суспільного буття ‒ від закордонної політики і військового будівництва, творення державної адміністрації або земельної реформи до відкриття українських університетів і національної Академії наук, розбудови українського шкільництва.
Павло Скоропадський проявив себе творчим політичним діячем, який зумів розгорнути будівництво української держави у надзвичайно складній і суперечливій ситуації: вона вимагала чітких і конкретних дій у творенні розмаїтих і численних державних інституцій
Объяснение:
Внутрішня політика:
«Рішительні пункти» —були оформлені не як договір між державами, а як односторонній акт царського . 20 пунктів.
обрання гетьмана за згодою царя,
· Генеральний суд перетворений на колегіальну установу (три українці, трьох росіян).
· призначення старшини та полковників царським указом,
· підпорядкування гетьмана у військових справах генерал-фельдмаршалу М.Голіцину,
· гетьман позбавлявся права вести закордонне приватне листування
· Генеральна військова канцелярія перетворювалася на технічну службу на чолі з писарем, втрачала військові, адміністративні та судові функції.
Цар призначав полковників, які не були козаками – М.Милорадович І.Пашков, та ін. Вона ігнорували гетьмана, порушували правові норми. Д.Апостол порушував, призначав на полковничі посади своїх прихильників.
Провів низку заходів по впорядкуванню старшинського землеволодіння, церкві і монастирям заборонено набувати землю у недуховних осіб.
Вживав заходи, що козаків не переводили в посполиті, але й селянству не дозволяли переходити в козаки (можливо, ще при Мазепі). Але оберігав право переходу та передачі або продажу землі.
Уперше вжив заходів щодо вироблення тогочасного бюджету Гетьманщини, щоб не було незаконних податків.
Захищав міста, «оборонні» універсали, упорядкував українську торгівлю, повернув право вивозити товари на західноєвропейські ринки, налагоджено торгівлю з Кримом.
Підпорядкував гетьманській владі Київ.
Реформа суду:
- реорганізація полкових, сотенних, сільських судів.
- колегіальність суду, розмежування міських і козацьких судів,
- система подання апеляцій
Боровся проти зловживань у судах. І.Скоропадський почав впорядкування права (Литовські статути, магдебурзьке право, звичаєве право) та переклад російською мовою. Продовжив Д.Апостол. Комісія на чолі з І.Борозною працювала 15 років.
Кодифікаційна комісія в Глухові у 1728 р. склала звід законів «Права, за якими судиться малоросійський народ», що мав юридично закріпити автономний статус і привілеї Гетьманщини у складі Російської імперії. Звід було завершено уже після смерті гетьмана, але російський Сенат категорично відмовився його затвердити.
Добився дозволу на повернення запорожців із володінь кримських татар в Олешках та заснування ними Нової Січі на р. Підпільній (Підпільненська Січ).
Генеральне слідство про маєтності, яке в 1729—1730 рр. ревізію маєтків і з’ясувало законність володіння ними. Повернути незаконно привласнені рангові землі не вдалося.
Спорудження Української лінії укріплень від Дніпра до Дінця, між Запоріжжям і Гетьманщиною. Використання праці козаків та посполитих. Керував граф Мініх. Залишилась недобудованою.
«Правління гетьманського уряду» (Міністерське правління) Анна Іоанівна (князь О.Шаховський, таємна інструкція: ближення старшини з російським офіцерством, шлюби), з трьох представників козацької старшини і трьох російських урядовців, мав керуватися «Рішительними пунктами» 1728 р.
Українські справи знову було повернуто до Сенату.
В Україні було проведено ревізію для впорядкування зборів податків.
Завершено складання зводу українського законодавства.
«Таємна канцелярія».
Слобожанщина: 1726 р. полки у відання Військової колегії. Із 1723 р. полковниками призначалися тільки росіяни. У Сумах була створена «Канцелярія комісії заснування слобідських полків», що перебрала на себе чимало функцій полковників. Полкові ратуші в 1733—1734 рр. були перейменовані на канцелярії й отримали права, що їх мали канцелярії в провінціях губерній. Судочинство проводилося на основі російського законодавства. У 1734 р. було скасовано право козаків і селян на «займанщину», підпомічники викреслювалися з козацького стану.
Тягар російсько-турецької війни (1735—1739) ліг на плечі українського народу.
1735 р. 8 тис козаків (генерал Леонтьев) вирушили в Крим. Втратив све військо, відступив.
1736 р. похід фельдмаршала Б.Мініха та 7 тис козаків (коовий отаман І.Малашевич) Але землі захоплені запорожцями у межі Російської імперії. (Забрали по Прутський мир 1711 р. Адріанопольському договорі 1713 р.).
1. Історичні описи українських земель мають давню історію, що сягає кількох тисяч
років. Самі початки писемної історіографії на українських землях пов'язуються з
діяльністю київських літописців, які складали різні літописи. Один з найвідоміших
історичних документів, що стосується українських земель, - "Повість минулих літ",
відома як "Повість временних літ" або "Повість літ минулих". Вона була написана в
Києво-Печерській лаврі у XII столітті та охоплює період з VIII по XI століття.
У подальшому історичні описи українських земель були створені багатьма
істориками, дослідниками та літописцями. Значний внесок у розвиток української
історіографії зробили такі діячі, як Михайло Грушевський, Володимир Антонович,
Дмитро Яворницький та інші. Їхні праці описують історію українських земель від
найдавніших часів до сучасності.
2. Осередки розвитку історичної науки залежать від періоду та контексту. Основні
осередки розвитку історичної науки на теренах України включають:
Ці осередки сприяли розвитку української історіографії та внесли значний внесок у
вивчення історії українських земель.
Київська школа історії: Виникла у середньовіччі, коли Київ був центром Київської
Русі. Відомі історики того часу, такі як Нестор Літописець, створили ранні історичні
праці, що відображали події на теренах України та Київської Русі.
•
Галицько-Волинська школа історії: Існувала в період Галицько-Волинського
князівства (XII-XIV століття). Історики цього періоду, наприклад, НесторЛітописець Галицько-Волинський, складали літописи, що стали важливими
джерелами для вивчення історії цього регіону.
•
Грушевський школа історії: Пов'язана з іменем Михайла Грушевського, видатного
українського історика. Грушевський був автором великого історичного твору
"Історія України-Руси", який охоплює весь період історії українських земель від
найдавніших часів до початку XX століття.
•
Сучасні українські історичні школи: Включають різноманітні дослідницькі центри,
університети, інститути та інші наукові установи, де проводяться дослідження
історії України та українських земель. Серед них можна виділити Національну
академію наук України, Інститут історії України, Інститут археології, історії та
етнології НАН України та інші.