Дмитрий Иванович Донской или Дмитрий Донской, иногда называемый просто Дмитрием (12 октября 1350 года в Москве - 19 мая 1389 года в Москве) был сыном Ивана II (1326–1359), царствовавшего как князь московский с 1359 года и великий князь владимирский с 1363 года до его смерти.
Дмитрий Донской выделился в истории тем, что был первым московским князем, который открыто бросил вызов монгольскому игу в России. Его прозвище «Донской» намекает на его великую победу над татарами в Куликовской битве (1380), которая произошла на реке Дон. Он почитается как Святой в Православной Церкви.
Дмитрий родился в 1350 году, сын великого князя московского Ивана Великого, и его второй жены, Александры Васильевна Вельяминовой. Дмитрий осиротел в возрасте девяти лет и взошел на престол Московского княжества. По воле Ивана, во времена правления Дмитрия митрополит Алексей служил регентом.
В 1360 году Хизр-хан, хан Золотой Орды, передал титул самого дорогого среди русских князей великого князя Владимира Дмитрию Константиновичу из Нижнего Новгорода. В 1363 году после свержения князя Дмитрий Иванович был коронован во Владимире. Три года спустя он помирился с Дмитрием Константиновичем и женился на его дочери Евдокии.
В то время как Золотая Орда страдала от внутренних конфликтов, Дмитрий прекратил регулярно платить дань и призывал русских князей противостоять набегам монголов. В 1378 году русские разгромили Ордскую армию на реке Вожа.
Впоследствии, Дмитрию Донскому предстояло столкнуться с монголами на реке Дон, в кровопролитной битве на Куликовом поле. Дмитрий разгромил силы Мамая. За свою победу Дмитрий был удостоен фамилии Донской («Донской»).
Еще одним важным событием раннего царствования Дмитрия было начало строительства Московского Кремля; он был завершен в 1367 году. Благодаря новой крепости город выдержал две осады во время литовско-московской войны (1368–72). В 1375 году Дмитрий урегулировал в свою пользу конфликт с Михаилом II из Твери из-за Владимира. Другие князья Северной Руси признали его власть и внесли войска в надвигающуюся борьбу против Орды. К концу своего правления Дмитрий более чем удвоил территорию Московского княжества.
Причини розгортання руху опору окупантам в Україні:
окупація Батьківщини загарбниками;
жорстокість окупаційного режиму;
організаційна діяльність радянського керівництва, керівництва ОУН.
В Україні було дві течії Опору:
Радянська
Українська націоналістична
Радянська течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) відновлення радянської влади
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - партизанські загони, з'єднання, радянське підпілля.
Основні райони дій: Сумщина, Чернігівщина, українське Полісся.
Найвідоміші командири партизанських загонів: С. Ковпак, О. Сабуров, М. Наумов, О. Федоров, Я. Мельник
Українська націоналістична течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) домогтися державної незалежності України
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - похідні групи, підпілля ОУН, УПА та інші формування
Основні райони дій: українське Полісся, Галичина, Волинь
Керівники: А. Мельник (ОУН-М), С. Бандера (ОУН-Б), Я. СтецькоПричини розгортання руху опору окупантам в Україні:
окупація Батьківщини загарбниками;
жорстокість окупаційного режиму;
організаційна діяльність радянського керівництва, керівництва ОУН.
В Україні було дві течії Опору:
Радянська
Українська націоналістична
Радянська течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) відновлення радянської влади
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - партизанські загони, з'єднання, радянське підпілля.
Основні райони дій: Сумщина, Чернігівщина, українське Полісся.
Найвідоміші командири партизанських загонів: С. Ковпак, О. Сабуров, М. Наумов, О. Федоров, Я. Мельник
Українська націоналістична течія руху Опору
Мета:
1) визволення від німецьких загарбників та їх союзників
2) домогтися державної незалежності України
Організаційне оформлення: 1941 - 1942 рр. - похідні групи, підпілля ОУН, УПА та інші формування
Основні райони дій: українське Полісся, Галичина, Волинь
Керівники: А. Мельник (ОУН-М), С. Бандера (ОУН-Б), Я. Стецько
Увеличивалось торгово-промышленное население России. В Москву стекались иностранные специалисты и купцы, что привело к возникновению в Москве Немецкой слободы, торговых дворов - Английского, Панского, Армянского. Это свидетельствует о все возраставшей роли торговли в экономике России того времени.