ОтвеПам'ятка історії (пол. Pomnik historii) — в Польщі одна з чотирьох форм охорони пам'яток культурної спадщини разом з Реєстром пам'яток, Парком культури та пам'ятником, встановленим згідно з генеральним планом окремого населеного пункта.
Об'єкти, що відносяться до пам'яток історії знаходяться в реєстрі пам'яток, який веде Інститут національної спадщини і підлягають охороні.
Підставою для занесення об'єкта до списку пам'яток історії є подання президента Польщі.
Підвищення громадської уваги в Польщі до пам'яток історії відбулось після збитків нанесених Другою світовою, і загалом було пов'язано з роботою польського архітектора Яна Захватовича по відбудові зруйнованої під час Другої світової війни Варшави, та підписанням Венеціанської хартії.т:
Важливе історичне чи економічне значення в Чехії мали навіть невеличкі міста. В Чехії до 20 ст. збережено дев'ятсот п'ятдесят міст, визнаних історичними містами, а тридцять п'ять мають цілісну історичну забудову або ансамблеву побудову. Широко за межами країни відомі Брно, Оломоуц, Чеський Крумлов, Пльзень, Карлові Вари, Кутна Гора, міста невеликі. За статистичними даними на 20 ст. Чехія мала 32868 пам'яток нерухомого і історично значущого майна. У переліку на душу населення — це надзвичайна кількість. Славою власних історичних замків і палаців Чехія гідно конкурує із замками Австрії чи Франції.
В країні вели і ведуть масштабні рестараційні роботі, частка на місцях чи при збереження окремих пам'яток на місці. Досить широко використовують і перенесення або пересування пам'яток архітектури у безпечні чи відповідні місця.
Объяснение:
Объяснение:
Будущая императрица Всероссийская, урожденная София Августа Фредерика Ангальт-Цербстская, принцесса цербстская, в 1744 году после принятия православия получила имя Екатерины Алексеевны.
В следующем году она стала супругой наследника престола Петра Федоровича. Еще до венчания стало очевидно, что брак этот будет несчастливым.
В то время как будущая императрица искренне полюбила Россию, чувствуя себя русской если не по крови, то по духу, Петр пренебрегал русскими обычаями и считал идеалом государственного устройства Пруссию.
