Авва́кум Петро́в[1], также Авваку́м[2] или Аввакýм Петро́вич (25 ноября (5 декабря) 1620, Григорово, Нижегородский уезд — 14 (24) апреля 1682, Пустозерск) — священник Русской церкви, протопоп, писатель (автор Жития протопопа Аввакума, ряда полемических сочинений и посланий единомышленникам).
В конце 1640-х — начале 1650-х годов — протопоп города Юрьева-Повольского, участник влиятельного Кружка ревнителей благочестия, друг и соратник будущего патриарха Московского Никона, также входившего в этот кружок; впоследствии противник церковной реформы, начатой патриархом Никоном и царём Алексеем Михайловичем, идеолог и наиболее видный деятель старообрядчества в период его возникновения. За свою религиозную деятельность был сослан, заточён в тюрьму и в итоге казнён.
Объяснение:
Ставши великим князем, Володимир заходився послідовно приєднувати до Києва нові території. Вони втрачали племінні назви, натомість їх поступово починали називати землями за головним містом: Київська земля, Чернігівська земля, Переяславська земля, Новгородська земля тощо.
Протягом володарювання Володимир підкорив Києву велетенські території, встановивши кордони своєї держави вздовж Дністра, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни на заході, межиріччя Оки та Волги — на сході, Чудського, Ладозького та Онезького озер і фінської затоки — на півночі, Причорномор'я та Приазов'я — на півдні. З огляду на територіальний поділ і скасування місцевої племінної влади це вже була не намріяна, а цілком реальна імперія — найбільша держава тогочасної Європи.
Объяснение:
