Греки одні з перших стали дотримуватися звичаю, що у чоловіка повинна бути лише одна дружина. Але, як правило, майбутнього чоловіка обирав батько дівчини. Тобто шлюби укладалися за розрахунком батьків. Законним вважався шлюб тільки між вільними громадянами.
Шлюбу передували заручини, на яких обіцянки за дівчину давав батько або брат. У деяких полісах існувала традиція викрадення нареченої. Наречений зазвичай був набагато старшим за наречену. На весілля за родичів і друзів. Але на весіллі не було нареченої, яка у цей час з одягнутою фатою сиділа вдома. Після бенкету наречені йшли до будинку нареченого. Він мав на руках внести до свого будинку наречену, а родичі осипали їх фініками, горіхами, дрібними монетами.
Очолював родину традиційно чоловік. Виходячи заміж, жінка втрачала будь-яку самостійність.
Протягом всього свого життя жінки підпорядковувалися родичам-чоловікам: спочатку батькові, потім чоловікові, а в разі його смерті — брату чи синові. Вийти на вулицю жінка могла лише з дозволу і в супроводі чоловіка.
Жінки із багатих родин майже весь час проводили у жіночій частині будинку — гінекеї. Вони займалися не лише хатнім господарством, а й грою в м’яч, доглядом за зовнішністю, купанням, створенням вишуканих зачісок. У незаможних сім’ях жінки працювали нарівні з чоловіками. Через таке життя жінки, як правило, були малоосвіченими і мало-обізнаними. Вони не брали участі в управлінні державою, але перебували під захистом закону.
Народження дитини у грецькій родині відзначали пишним бенкетом. Якщо це був хлопчик, на дверях оселі вивішували маслинову гілку, якщо дівчинка — стрічку. На десятий день дитина отримувала ім’я. Інколи сім’ї відмовлялися від дівчаток чи дітей, що мали фізичні вади.
Греки вважали, що у людині все повинно бути прекрасним — і душа, і розум, і тіло. Тому великого значення вони надавали освіті та вихованню. Хлопчиків до семи років виховували батьки. Потім їх передавали в руки педагога — раба, який водив дітей до школи та стежив за їхньою поведінкою на вулиці.
Але головним вихователем дітей залишалася жінка. У заможних сім’ях їм допомагали годувальниця і нянька.
Всю хатню роботу виконували рабині, і господиня ними розпоряджалася. Під її керівництвом рабині пряли вовну і виготовляли тканини. Але й сама господиня обов’язково займалася прядінням і ткацтвом.
Майже весь час жінки проводили вдома. Проте вони брали участь у релігійних святах або сімейних урочистостях, іноді у гості за подруг. На давньогрецьких вазах ми бачимо сцени з життя жінок. Жінки з бідних сімей мали більше свободи, ніж дружини і дочки багатіїв.
Відповідь:
Чингисхан (1155 (1162) – 25 августа 1227) – основатель Монгольской империи, великий хан. Выдающийся полководец-завоеватель, организовавший военные походы в земли Китая, Кавказа, Средней Азии и Восточной Европы. В биографии Чингисхана есть немало удивительных моментов, которые характеризуют его как очень яркую, мощную личность.
Чингисхан родился в 1155 или 1162 г., в урочище Делюн-Болдок, на берегу реки Онон. При рождении ему было дано имя Тэмуджин.
Когда мальчику исполнилось 9 лет, он был сосватан с девочкой из рода унгират, Борте. Он долгое время воспитывался в семье своей невесты.
Когда Тэмуджин стал подростком, его дальний родственник, вождь тайчиутов Тартугай-Кирилтух объявил себя единовластным степным властелином и начал преследовать соперника.
После нападения вооруженного отряда, Тэмуджин был взят в плен и долгие годы провел в мучительном рабстве. Но вскоре ему удалось бежать, после чего он воссоединился со своей семьей, женился на нареченной и вступил в борьбу за власть в степи.
В самом начале XIII столетия Тэмуджин, совместно с Ван-ханом, выступил в поход против тайджиутов. Через 2 года он предпринял самостоятельный поход против татар. Первое самостоятельно выигранное сражение тому, что тактические и стратегические умения Тэмуджина были оценены по достоинству.
В 1207 г. Чингисхан, приняв решение обезопасить границу, захватил тангутское государство Си-Ся. Оно располагалось между государством Цзинь и владениями монгольского владыки.
В 1208 г. Чингисхан захватил несколько хорошо укрепленных городов. В 1213 г., после захвата крепости в Великой Китайской стене, полководец осуществил вторжение в государство Цзинь. Пораженные мощью атаки, многие китайские гарнизоны сдавались без боя и переходили под начальство Чингисхана.
Неофициальная война продолжалась до 1235 г. Но остатки войска в скорости были разбиты одним из детей великого завоевателя, Угэдеем.
Весной 1220 г. Чингисхан завоевал Самарканд. Пройдя через Северный Иран, он осуществил вторжение на юг Кавказа. Далее войска Чингисхана пришли на Северный Кавказ.
Весной 1223 г. состоялось сражение монголов с русскими половцами. Последние потерпели поражение. Опьяненные победой, войска Чингисхана сами потерпели поражение в Волжской Булгарии и в 1224 г. вернулись к своему владыке.
Весной 1206 г. Тэмуджин был провозглашен великим ханом. Там он “официально” принял новое имя – Чингиз. Самое важное, что сумел сделать великий хан – это не его многочисленные завоевания, а объединение враждующих племен в мощную Монгольскую империю.
Благодаря Чингисхану была создана курьерская связь, организована разведка и контрразведка. Были осуществлены экономические реформы.
Нет точных данных относительно причины смерти великого хана. По некоторым данным, он внезапно скончался в начале осени 1227 г., из-за последствий неудачного падения с коня.
По неофициальной версии, старый хан ночью был зарезан молодой женой, которая была силой отнята им у молодого и любимого супруга.
Пояснення:
