Объяснение:
Культурне життя значною мірою зосередилося у західних районах Північно-Східної Русі, в Новгороді й Пскові, які уникли спустошення, а також у Галицько-Волинському князівстві. Саме тут були більш сприятливі умови для розвитку господарства і культури, тому сюди із спустошених міст переселялися ремісники, переписувачі книг, митці. Визначним центром культури залишився Київ, зокрема Києво-Печерська лавра, де знаходили притулок переписувачі й перекладачі книг, художники-мініатюристи та іконописці.Освічені люди, знавці іноземних мов, працювали в князівських та єпископських канцеляріях і готували тексти грамот, вели дипломатичне листування.
Важлива роль у поширенні освіти належала рукописним книгам. За словами літописця, князь Володимир Васильков мав бібліотеку з 36 книжок. У багатьох випадках вказано, як ці книги потрапили до Володимира Васильковича: деякі перейшли до нього в спадщину, дещо він купив, ряд книг замовив, а дві «сам списа», тобто підкреслена особиста участь князя-книжника у переписуванні книг. Серед названих у літописі є не лише молитовники та літургічні тексти (Євангеліє-апракос, Апостол, Служебник, Тріодь, Октоїх, Паремія, 12 Міней, Ірмологіон), але й призначені для читання: Пролог на дванадцять місяців, Соборник і Соборник великий.
Здобутки української культури другої половини XIII — першої половини XIV ст. відіграли важливу роль у наступний період, в умовах панування на Україні польських і литовських феодалів. Культурні традиції Київської Русі допомагали українському народові зберігати свою культуру.
Разом з тим у період перебування українського народу під владою Польщі й Литви йшов безперервний процес багатостороннього спілкування українського, білоруського, польського і литовського народів, розширення взаємовпливів, в тому числі у культурі.
Велике значення для східнослов'янських народів мало піднесення культурного життя, що почалося в Північно-Східній Русі з другої половини XIV ст. і зумовлювалось розвитком економіки, а також зовнішньополітичними успіхами, насамперед визначною перемогою в Куликовській битві. В літературі Північно-Східної Русі з'являється ряд творів про боротьбу з монголо-татарською ордою («Задонщина», житіє Дмитрія Донського), на повний голос звучать патріотичні мотиви в московських літописах, у житії митрополита Петра та ін. Діяльність геніального митця Андрія Рубльова, досягнення архітекторів, пожвавлення в галузі музичного мистецтва — все це вплинуло на розвиток української культури.
Зокрема, на Україні поширювались рукописні книги з книгописних майстерень Росії, серед них копії пам'яток давньоруської писемності та нові зразки російської літератури кінця XIV — першої половини XVI ст. Значною популярністю користувалися на Україні твори, написані в Москві, Троїце-Сергіевій лаврі, Новгороді, Пскові та інших центрах російської культури.
Важливе значення мали зв'язки України з осередками освіти у Центральній і Західній Європі. Відсутність на Україні вищих учбових закладів спонукала окремих вихідців із шляхетства й міщанства здобувати освіту в Краківському, Карловому (Прага), Падуанському, Болонському та в деяких німецьких університетах.
1. нет правильного ответа.
2. А
3. а
4. б
5. А
Объяснение:
1. В 1667 г. - победное окончание войны с Польшей. 30 января заключено в деревне Андрусово перемирие на 13 лет. А мир со Швецией (Кардисский) был заключен в 1661 г. И не победный. Алексею Михайловичу пришлось пожертвовать своими завоеваниями в Ливонии.
Присоединение Левобережной Украины - 1654 г.
Церковные реформы 1650-е гг.
2. Можно лишь предполагать. Статистика по грамотности не велась тогда ни в одной стране мира. Одна из первых попыток объективно оценить грамотность населения России по разным социальным слоям была предпринята в XIX в. академиком А. И. Соболевским. Он пришел к выводу, что к XVI – XVII векам белое духовенство в России было поголовно грамотным. Уровень грамотности черного духовенства – 70-75%, крупные и мелкие землевладельцы – более 50%. Купечество – от 75% и выше, посадские люди – более 20%, крестьяне – не менее 15%. Самыми малограмотными оказались рядовые военные, стрельцы, пушкари и казаки. Их уровень грамотности был почти нулевой. Есть скупые данные о грамотности населения ближайшего соседа России - Польши. Приблизительно 25%.
