Кожен Стародавній германець знав, що він повинен полягати в племені, щоб вижити. Стародавній германець слухав свого конунга (вождя племені). Стародавній германець прокидався вранці дуже рано, щоб подбати про свою сім'ю і своє племені. Турбота його проявлялася в полюванні, щоб зібрати продовольства. Разом зі своїми одноплемінниками він відправлявся шукати здобич, і, якщо здобич була спіймана-значить день майже вдався. Після полювання германець займався своєю зброєю, приводив його в порядок, адже на зборах племені він повинен бути завжди в повному обмундируванні. Германець вважав війну найкращим заняттям, адже в разі перемоги він здобував славу і багатство, як і його плем'я. Але, в мріях і щоденних турботах древній германець не забував залишити щось на майбутнє про себе. Так як він жив в печері, він залишав малюнки на скелях розповіді про своє життя в картинках, зігріваючись теплими шкурами, які для нього дбайливо зробила його дружина, мріючи здобути перемогу в новому поході і знайти могутність і визнання.
Цей день був важким, тому що на наступний день належало зібрання, на якому вирішувалося питання набігу на сусідню територію. Цей набіг був чреватий війною з римським імператором і тому багата видобуток одноплемінників могла закінчитися його смертю або зовсім попаданням в рабство. Тому він обмірковував як вчинити; наївшись вдосталь м'яса відправився в ліжко з роздумами про майбутнє.
Объяснение:
бл как сложно на Украинском писать
Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих в і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі — пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.
Це князя Констянтина Острозького, если нужно еще допишу.
Объяснение:
