Сарма́ти — кочовий іраномовний народ, який належав до іранської групи народів.[1] Сармати мешкали на межі нашої ери у Сарматії, що нині займає територію сучасної України та прилеглі до неї землі. Оволодівши землями скіфів, сарматський народ зі степів Причорномор'я в III ст. н. е. був витіснений готами[2], які, зруйнувавши сарматські торгові центри, розсіяли кочів'я. Їх остаточне зникнення на цих територіях пов'язане з експансією гунів середини IV ст.[3]. Про сарматів епізодично згадується в працях античних істориків. Інколи їх називають савроматами. У ранньому новому часі під впливом ідей сарматизму нащадками сарматів вважали себе польська шляхта, а в Україні – козаки, а також в українській публіцистиці та романтичній історіографії 18 — 19 століття нащадками сарматського народу зображалися русини-українці[4][5], що з наукової точки зору є неправильним, тому що за походженням сармати були кочовим іранським народом[6][7].
Объяснение:
Не знаю чи правельно але перечитай уважно.
итогом новшеств стал раскол в церкви, гонения и бедствия людей, многочисленные казни и попытки силой убедить народ в правильности проведенных реформ.
преобразования имели и благие цели (например, исправление ошибок в церковных книгах), однако в большинстве своём являлись навязыванием русским людям чуждых им церковных принципов.
старообрядцы были недовольны этой реформой, но сумели породить собственное искусство, объединяя людей, разделявших взгляды “раскольников”. увы, несмотря на все усилия царя и его последователей, добиться прежнего духовного единства в обществе было уже невозможно
