ответ: Уже около двух столетий ученые ведут споры о происхождении влахов — предков румын, молдаван. Современное состояние источников и уровень исследования проблемы позволяет утверждать, что этнической основой их формирования было романизированное гето-дакийское население, длительное обитание которого вместе со славянами по обоим берегам Дуная привело к появлению в X в. влахов. Влахи стали этнически господствующими к северу от Дуная, к югу возобладали славяне. Но контакты между ними продолжались и в последующие периоды истории.
Славяне оставили значительный след в истории духовной и материальной культуры влахов, особенно во всем, что связано с земледелием и ремеслами. Славянское влияние сказалось и в области социальных отношений. Первые политические объединения влахов и славян X—XIII вв. возникали в форме славянских институтов «кнезатов» и «воеводатов». Вместе с христианством, воспринятым влахами у южных славян, с X в. во влашском обществе распространяется славянское письмо и книжнославянский язык, который стал .официальным языком в возникших в XIV в. Валашском и Молдавском княжествах. Влияние славян проявилось и в процессе формирования языка восточнороманского населения, о чем говорит значительное число славянских заимствований в его лексике при сохранении основного словарного фонда и грамматической структуры народной латыни.
Объяснение:
Ка́рл V (ісп. Carlos I (V), лат. Carolus V; 24 лютого 1500 — 21 вересня 1558) — імператор Священної Римської імперії (1519—1556). Король Іспанії (1516—1556), Німеччини, Італії, Неаполя. Ерцгерцог Австрійський, герцог Штирії, Каринтії, Крайни (1519—1521). Представник Габсбурзького дому. Народився в Генті, Фландрія. Син бургундського герцога Філіпа I й кастильської королеви Хуани I.
Коронований імператором 24 лютого 1530 року в Болоньї Папою Римським Климентом VII. Найвизначніший державний діяч Європи першої половини XVI століття, що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу. Карл V — остання людина, яку було офіційно короновано Папою Римським імператором, він же— остання людина, яка відсвяткувала в Римі тріумф.
Фактично Іспанія вперше об'єдналась саме під рукою Карла. Поколінням раніше вона була розділена на території, що належали двом правителям Ізабелі (королівство Кастилія) й Фердинанду II (королівство Арагон). Шлюб цих двох монархів Іспанію не об'єднав, кожна частина зберегла самостійність, й кожен правитель управляв нею незалежно, але фундамент майбутнього об'єднання було закладено. Ізабелла Кастильська померла 1504 року. По її смерті Кастилія не відійшла до чоловіка, а перейшла до дочки — Іоанни Божевільної, матері Карла. Оскільки Іоанна була недієздатною, за неї правив чоловік Філіп, а після смерті Філіпа — батько, Фердинанд II як регент.
Фердинанд помер 1516 року. Карл успадкував від діда і його арагонські володіння, й опіку над кастильськими територіями (Іоанна Божевільна була все ще живою. Вона помре в монастирі лише на три роки раніше за Карла). Тим не менше, Карл не став проголошувати себе регентом Кастилії, а віддав перевагу всій повноті влади. 14 березня 1516 року він проголосив себе королем Кастилії й Арагону.
Спроба поставити країну перед фактом призвела до бунту (так зване повстання комунерос в Кастилії, 1520-1522). Зібрання кастильських кортесів у Вальядоліді нагадало йому, що у матері, ув'язненої в монастирі, більше прав, ніж у сина. Врешті-решт, Карл досягнув згоди у перемовинах з кортесами. Хуана формально залишалась королевою Кастилії.
Фактично Карл був першим правителем єдиної Іспанії у 1516-1556 роках, хоча титул «король Іспанії» першим став носити лише його син Філіп II Розсудливий. Сам Карл офіційно був королем Арагону (як Карл I, ісп. Carlos I, 1516–1556), а в Кастилії був регентом своєї матері Хуани Божевільної, оголошеної недієздатною після смерті батька Карла ерцгерцога Філіпа (1516-1555) й потім один рік королем (1555-1556).
Він сам іменував себе складно: «Обраний імператор християнського світу і римський, прісно Август, а також католицький король Німеччини, Іспанії й усіх королівств, що належать до наших Кастильської та Арагонської корон, а також Балеарських островів, Канарських островів, Західної і Східної Індій, Антиподів Нового Світу, суші в Морі-Океані, Проток Антарктичного Полюсу й багатьох інших островів як крайнього Сходу, так і Заходу, та інше; ерцгерцог Австрії, герцог Бургундії, Брабанту, Лімбургу, Люксембургу, Гельдерну та інше; граф Фландрії, Артуа й Бургундії, пфальцграф Геннегау, Голландії, Зеландії, Намюру, Руссильйону, Серданьї, Зютфену, маркграф Ористанії й Готцианії, государ Каталонії й багатьох інших королівств у Європі, а також в Азії й Африці господар та інше»[1].
Объяснение
