Поза тим, що в Україні термін «діаспора» інколи трактується неоднозначно, безумовним прототипом країни з українською діаспорою є, наприклад, Канада. Цього року ми згадували 125-річчя першого українського поселення у країні червоного кленового листка. А це – нелегкий шлях становлення громад, починаючи від малого – їхні кроки до значних культурних здобутків, економічного розвитку, появи еліти та іншого – на духове єднання з Україною.
Вважається, що умовам означення мобілізованої чи утвердженної діаспори відповідають всі ті країни, західні та східні, що вже були традиційним призначенням українців у перших трьох хвилях вітчизняної еміграції (економічної, міжвоєнної та політичної). Під час четвертої хвилі,– так званої «заробітчанської», що розпочалася у 1990-х роках,– частина українців подалися до країн, де практично не було прикладів української присутності, які можна було б успадкувати, до яких прилаштуватися. Одним з таких поселень «з нуля» стала Іспанія, де нині проживає близько 100 тисяч українців.
Можна довго розказувати про чималий список асоціацій українців Іспанії, всі їх заходи та проекти, жертовну працю на підтримку власної ідентичності, як і останню волонтерську діяльність на підтримку Євромайдану та потреб АТО. Втім, окремо від змін в демографічній картині, про перехід від громад заробітчан, що задовільняють свої мовно-культурні потреби – до моделі діаспори, із сталим принципом розвитку, можуть свідчити такі факти, як поява в країні-поселення українських монументів, власних будівель, солідних ансамблів, видавничої справи, екстерналізації культурних заходів та фінансової участі в цьому всьому власних місцевих бізнесових кіл.
І так – вашій увазі пропонується п’ять фактів, що вказують про початок цього переходу в українстві Іспанії. За принципом рівноцінності, подаються в хронологічному порядку.
