3000 год до нашей эры образовалось единое государство в египте
Мікенська цивілізація - перший етап розвитку давньогрецької цивілізації, створена ахейськими народами, одними з предків сформованої пізніше еллінської цивілізації та її народу.
Саме мікенцев описує "Одіссея" та "Іліада" Гомера. У спеціальній літературі мікенський період (XVI до XI століття до Р.Х.) прийнято називати героїчним.
мікенцы були жорстокими завойовниками. Грецькі міста-держави керувалися спадковими царями, базилевсами. Найважливішим містом були Мікени. Крім того, важливими культурними центрами стали Афіни та Фіви. У цей час формується оригінальна писемність, так званий лінійний лист воно було не письмовістю у прямому сенсі цього терміну. і за структурою своєю займало проміжне положення між класичними ідеограмами, і так званим складовим листом, коли один знак означає цілий склад. Запозичене воно було з мінойської цивілізації, і повністю зникло після дорійського вторгнення близько 1200 до Р.Х.
Зникнення мікенской культури у тих «катастрофи бронзового віку» пов'язують з Дорійським вторгненням близько 1200 року до зв. е., після якого почалися «Темні віки» давньогрецької історії. Попри падіння мікенських центрів, її традиції простежуються у низці поселень наступного століття.
Объяснение:
серии статей, посвященных наследию советского периода нашей истории, невозможно обойти особенности предвоенной внешней политики. Неожиданные повороты внутренней политики, последствия которых мы обсуждали в материалах о советской экономике, индустриализации и номенклатуре, сказывались и на отношениях страны с внешним миром. Внешняя политика была продолжением внутренней в глубинном смысле – она была продолжением действий Сталина, направленных на установление системы личной власти, на уничтожение потенциальных соперников, на создание, а потом и «выявление» врагов. Противоречия этой игры, часто не объяснимые извне, были одним из факторов, приведших мир к Второй мировой войне.
Расхождение публичной риторики и внутреннего содержания, которое часто ставит нас в тупик в современной России, было характерной особенностью советской внешней политики почти с самого начала. Москва действовала за границей двумя руками. Наркоматы иностранных дел и внешней торговли в меру возможностей устанавливали государственные и хозяйственные отношения Советской России с другими странами. Но в этой сфере, как и во всех других, у исполнительной ветви была мощная идеологическая параллель. Коммунистический интернационал – расположенная в Москве организация, объединявшая компартии многих стран, – был вторым и во многом более эффективным инструментом влияния СССР в мире. Резиденты Коминтерна направляли подрывную работу местных компартий, а агенты разведки похищали и уничтожали лидеров антисоветских организаций. И хотя Наркомат иностранных дел иногда жаловался в Центральный комитет партии на «активные операции» коминтерновцев и сотрудников спецслужб за границей, ведомства, как правило, координировали свои действия (Системная история международных отношений в 4 тт. под ред. А. Д. Богатурова. 1918–2000. Т. 1. М., 2000, с. 156).прости что много солнце(❤❤❤
Приблизительно в XXX веке до н. э. фараоном I династии Нармером, или Менесом, были объединены в единое государство Северный и Южный Египет со столицей в Мемфисе