Варто відзначити також історичні уроки української революції : – необхідність опору на власний народ, а не на іноземну до оперативне розв’язання невідкладних соціально-економічних завдань, турбота про забезпечення добробуту народу, що забезпечує підтримку революції ; – створення власної регулярної армії для захисту національної держави і розбудову владних структур не лише в центрі, а й на місцях; – чіткість програмних завдань розбудови національної держави; – наступальність агітаційно-пропагандистської роботи в масах; – забезпечення єдності в керівництві і в суспільстві загалом; – турбота про забезпечення зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних інтересів держави. Українська національно – демократична революція 1917 – 1920 рр. має велике історичне значення: – у ході революції український народ створив власну державу і декілька років підтримував її існування; – героїчна боротьба українського народу 1917 – 1920 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності в 1991 р. Центральна Рада, Гетьманщина, ЗУНР, Директорія являли собою важливі сходинки у створенні незалежної України. Але в результаті боротьби різних політичних сил на більшій частині України встановилася більшовицька радянська влада з її у кінцевому рахунку тоталітарним режимом. Зазначена українська територія увійшла до складу Союзу РСР, а західна частина України опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії. Історія боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917—1920 pp. тільки за умов згуртованості народу. Протистояння соціальних, національних та політичних в, груп та партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набувало гострих форм, що гальмувало будівництво української державності і у кінцевому підсумку призвело до кризи. Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди в Україні. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України. Зазначені прорахунки національних демократів, а також до російських більшовиків більшовикам України вирішальною мірою полегшили прихід до влади у північно-східній частині України в грудні 1917р. більшовицького уряду і в підсумку — утворення УСРР та встановлення радянської влади на більшій частині України.
Участники испанского Народного фронта сконцентрировали своё внимание в первую очередь на защите национальных интересов республики от реакционных сил и отстаивали проведение ряда мероприятий, должных укрепить основы республиканского строя. Народный фронт (НФ) выступил за принятие хозяйственного плана «национальной реконструкции» , который должен быть оформлен «законом или системой законов, которая установила бы основы защиты промышленности» , включая тарифы, налоговые льготы, регулирование рынков и «прочие виды государственной Должны были быть созданы структуры экономических и технических исследований для нужд государства и предпринимателей, облегчения и оптимизации регулирования. Предполагалось расширение общественных работ, строительство жилья, объектов кооперативного и коммунального хозяйства, портов, путей сообщения, ирригационных сооружений, оросительных установок и изменение назначения земель. НФ выступил также за прогрессивное налогообложение, ликвидацию мер правительств 1933—1935 гг. , в том числе закона, возвращавшего имения, изъятые у знати. В аграрной сфере НФ выступал за продолжение аграрной реформы 1932 г. , проведение мелиорации, внедрение прогрессивной агротехники. Социальное законодательство 1932—1933 гг. должно было быть восстановлено во всей полноте. Более того, «устанавливался фиксированный минимум заработной платы, а ее занижение подлежало уголовному преследованию и суду как дело публичного обвинения» . С безработицей предполагалось бороться с статистики, общественных работ, создания государственных структур трудоустройства, бирж труда и социального страхования. Программа предусматривала создание системы начального образования и обеспечить «равенство возможностей в среднем и высшем образовании на основании критерия В то же время под давлением либералов Народный фронт отказался от проведения таких пользовавшихся широкой поддержкой народных масс действий, как национализация крупной земельной собственности и введение государственного страхования от безработицы.
АЛЕКСАНДР ВЕЛИКИЙ (МАКЕДОНСКИЙ) (356–323 до н.э.), царь Македонии, основатель мировой эллинистической державы; самый прославленный полководец античности. Родился в конце июля 356 до н.э. в Пелле, столице Македонии. Сын македонского царя Филиппа II (359–336 до н.э.) и Олимпиады, дочери молосского царя Неоптолема. Получил аристократическое воспитание при македонском дворе; обучался письму, математике, музыке и игре на лире; приобрел широкие знания в области греческой литературы; особенно любил Гомера и трагиков. В 343–340 до н.э. в Миезе (македонский город на р. Стримон) слушал лекции специально приглашенного к нему философа Аристотеля по этике, политике, естествознанию. С юных лет проявлял волевой характер и рассудительность; обладал большой физической силой; укротил норовистого коня Букефала, которого никому не удавалось обуздать, – этот конь стал его неизменным спутником во всех военных походах
Українська національно – демократична революція 1917 – 1920 рр. має велике історичне значення: – у ході революції український народ створив власну державу і декілька років підтримував її існування; – героїчна боротьба українського народу 1917 – 1920 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності в 1991 р.
Центральна Рада, Гетьманщина, ЗУНР, Директорія являли собою важливі сходинки у створенні незалежної України. Але в результаті боротьби різних політичних сил на більшій частині України встановилася більшовицька радянська влада з її у кінцевому рахунку тоталітарним режимом. Зазначена українська територія увійшла до складу Союзу РСР, а західна частина України опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії.
Історія боротьби за державне відродження України свідчить, що успіх міг бути досягнутий у важкий період 1917—1920 pp. тільки за умов згуртованості народу. Протистояння соціальних, національних та політичних в, груп та партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набувало гострих форм, що гальмувало будівництво української державності і у кінцевому підсумку призвело до кризи. Лише опора на власні сили могла призвести до перемоги, а вона досягалася перш за все забезпеченням згоди в Україні. Деяким лідерам партій слід було б менше думати про задоволення власних амбіцій. Іншим чинником, який породив зазначені труднощі, була переоцінка іноземних сил як опори в боротьбі за незалежність України. Усі іноземні сили, які залучались до справи збереження самостійності України, в кінцевому підсумку переслідували власні інтереси, нерідко протилежні інтересам народу України. Зазначені прорахунки національних демократів, а також до російських більшовиків більшовикам України вирішальною мірою полегшили прихід до влади у північно-східній частині України в грудні 1917р. більшовицького уряду і в підсумку — утворення УСРР та встановлення радянської влади на більшій частині України.