ответ:1
Объяснение:
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
У 1667 за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Московського царства від її військових супротивників. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
Значение Української козацької держави
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання. Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)".— Київ, 1994.
1. Романом Мстиславовичем
2.Роман розгромив під Дорогочином рицарів Добжинського ордену, що вторгалися в його володіння, а ще й узяв в полон їхнього магістра Бруно
3.Головні сили русько половецького війська і монголів зустрілися на річці Калка.
4. Історія України. Наталія Сорочинська, Олбга Гісем. с.98-99
5. Ярлик- дозвід хана князю на князіння
6. Вирішальна битва проти Данила Романовича і його брата з Михайлом Всеволодивича Ростислава
7.Без усобих урочистостей він корогувався в Дорогичині ( дату коронації не пам'ятаю(()
8. Василько, Лев Данилович, Володимир Василькович, Шварно
Юрій 1, Андрій і Лев2
Юрій2 Болеслав
А далі йде боротьба за державу між Польщі, Угорщини та Литви.
9. Історія України. Наталія Сорочинська, Олбга Гісем. с.111 снизу (Долго писать)
10.
Объяснение:
Второй по значимости я бы поставил судебную реформу, ибо именно она толкнула российскую судебную систему далеко вперед, появляются принципы судебной деятельности: гласность, законность, открытость и т.д. Также вводиться институт присяжных заседателей, адвокатов и судебных приставов, были убраны многие недоработки из старой системы.
На 3 место я поставлю военную, вся страна была поделена по военные округа, и ослаблена централизация, в результате чего, армия была более мобильной и маневренной. Появились военные суды: полковой, военно-окружной и главный военный суды. также была установлена новая воинская повинность, служили все мужчины, достигшие 21 года в армии 6 лет, и 9 лет в запасе, на флоте служили 7 лет и 3 в запасе.
Земская реформа предусматривала введение органов местного самоуправления, что было значительным шагом в развитии политической культуры- земства, туда избирались представители от всех сословий. Члены земских собраний именовались гласными. Председателями собраний были руководители дворянского самоуправления — предводители дворянства. Собрания формировали исполнительные органы — уездные и губернские земские управы. Земства получали право собирать налоги для своих нужд и нанимать служащих.
В результате городской реформой 1870 г. были созданы всесословные органы местного самоуправления