По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.
Ранком 8 вересня 1380 р. почалася знаменита битва на Куликовсьому полі. Густий туман огортав обох супротивників, що стояли в бойовому порядку в дуже тісних побудовах, тому що поле ледь могло вмістити численні війська — татарські і росіян. Ченцю Олександрові Пересвітлу, що був до того воїном, випала завидна доля: першим з російських воїнів він потрапив на поле Куликове списом мурзу Челубея.
Незабаром почався загальний бій. Пересічений характер місцевості утрудняв дії татарської кінноти. Однак татарам після жорстокої січі вдалося нанести росіянином сильний удар. Передовий полк був знищений майже цілком Після цього татари рушили на великий полк і врізалися в його середину. Їм удалося підрубати Великокнязівський прапор, і був убитий "двійник" Дмитра Івановича - боярин Михайло Андрійович Бренко, що надяг доспіхи свого володаря і сів на його улюбленого коня. Однак суздальські і володимирські дружини під командуванням Т. В. Вельямінова і князя Гліба брянського відтіснили татар, і бойове положення великого полку було відновлено.
Були відбиті атаки татар і на правому фланзі. Татари кинули сили на ліве крило російських військ. Полк лівої руки був розбитий. Почався відступ російських військ до Непрядви. Татари стали виходити в тил великого полку, а полк правої руки не міг перейти в наступ, тому що тоді був би відкритий фланг великого полку і порушений загальний бойовий порядок.
Увесь цей час князь Володимир Андрійович пропонував Дмитрові Волинцю вступити в бій, говорячи про марність їхнього стояння. Але Боброк з дивною точністю угадав час, у який треба було вийти із засідки, і, коли татари порівнялися з дібровою, у якій знаходився засадний полк, росіяни кинулися на них з люттю. Несподівана атака свіжих російських військ була вирішальною: татари не витримали цього натиску і звернулися у втечу. Спочатку побігли збожеволілі, без пам’яті залишки Мамаєва війська і з ними - сам Мамай. Розгром татар був повний.
Бій 8 вересня 1380 р. на Куликовому поле закінчився чудовою перемогою російської раті над головними силами мамаєвої орди.
Объяснение:
Після закінчення Руїни центром політичного, економічного та культурного життя українства стала Гетьманщина Лівобережжя.
На кінець XVII ст. під гетьманською булавою перебувало1/3 території відвойовано Хмельницьким. Столиця – місто Батурин. Гетьманщина була розділена на 10 полків: (Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський, Полтавський). На українські землі, що входили до складу Росії, з метою уніфікації системи управління, наприкінці ХVІІІ ст. був поширений загальноросійський адміністративний поділ. Територію України поділили на губернії і повіти.
На Лівобережній Україні у 1796 р. була створена Малоросійська губернія, а на Слобожанщині - Слобідсько-Українська губернія (у 1835 р. перейменована у Харківську губернію). У тому ж році (1796 р) Правобережну Україну поділили на три губернії: Київську, Подільську і Волинську.