Своєю внутрішньою політикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шляхти. Внутрішня політика І. Виговського ігнорувала інтереси селянства й міщан, рядового козацтва, запорожців: гетьман спробував відновити шляхетське землеволодіння на Лівобережжі, поширив на козацтво практику оренд і збільшення поборів, змістив кошового на Січі.
Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Загальне незадоволення такими діями влади з березня 1658 р. переросло у масовий рух суспільних низів, що набув виразних рис анархії і громадянської війни. Десятки тисяч селян, міщан, козацької сіроми громили й грабували маєтки шляхти й старшини, вбивали їх власників, орендарів, урядовців, а сам гетьман був “у всіх у ненависті”. Зростанням внутрішнього напруження скористалися полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам прагнув гетьманської булави, та запорозький отаман Яків Барабаш.
Заклики гетьмана покласти край громадянській війні не діяли, тож Виговський мусив ужити рішучих заходів. Не маючи опори в українському суспільстві, І.Виговський заручився підтримкою Криму і звернувся до московського царя з проханням до тих бунтівників і свавільників приборкати”. У травні 1658 р. гетьманське військо розбило під Полтавою загони заколотників. Пушкар загинув у бою, а Барабаша взяли в полон і стратили.
Революция 1848—1849 годов в Германии - буржуазно-демократическая революция, главная задача которой состояла в создании единого германского национального государства и ликвидации феодально-абсолютистских порядков.
Революционные события были частью буржуазно-демократических и национальных восстаний в больших частях центральной Европы.
Его главной внутренней пружиной стал вопрос об объединении Германии, устранении вмешательства князей, правящих феодальных сил в хозяйственную жизнь немецких государств, открывающее путь дальнейшему развитию капиталистических отношений.
27 февраля 1848 начались массовые народные собрания и демонстрации в Бадене.
18 марта произошло восстание в Берлине, 29 марта было сформировано либеральное правительство. 22 мая созвано прусское Национальное собрание.
В апреле и сентябре 1848 произошли восстания в Бадене, 14 июня захват берлинскими рабочими арсенала, в мае 1848 открытие во Франкфурте-на-Майне обще-германского Национального собрания, в мае — июле 1849 движение в Саксонии и юго-западной Германии в защиту принятой в марте 1849 Франкфуртским национальным собранием имперской конституции. В ноябре — декабре 1848 дворяне-монархисты произвели государственный переворот в Пруссии, открывавший путь к восстановлению абсолютизма.
Революция оказалась незавершённой; стоявшие перед ней объективные задачи не были решены. Главная причина поражения революции заключалась в предательстве либеральной буржуазии. Разгрому революционных сил также трусливая и нерешительная политика мелкобуржуазных демократов, слабость и неорганизованность рабочего класса. Победа контрреволюции во многом обусловила объединение страны в дальнейшем антидемократическим путём под главенством милитаристской Пруссии.
Объяснение:
Вроде так
