Михаил Юрьевич Лермонтов (1814 – 1841) – великий русский поэт и прозаик
Михаил Юрьевич Лермонтов (1814 – 1841) – великий русский поэт и прозаик, а также талантливый художник и драматург. Произведения поэта оказали огромное влияние на писателей 19-20 веков. Его творчество известно большим разнообразием тем и мотивов лирики. Михаил Юрьевич внес неоценимый вклад в формирование реалистического романа 19 века.
Детство и образование.
Михаил Лермонтов родился 3 (15) октября 1814 года в семье офицера, воспитывался бабушкой. Почти всё своё детство Лермонтов провел у неё в усадьбе в Тарханах.
После домашнего образования в биографии Лермонтова началась учеба в университетском пансионе Москвы (1828-1830). Там были написаны первые стихотворения Лермонтова.
Затем в жизни Лермонтова проходило обучение в Московском университете (1830-1832). В это время Лермонтов сильно увлекался произведения Фридриха Шиллера и Уильяма Шекспира и Джорджа Байрона.
После учебы в университете он два года провел в школе гвардейских подпрапорщиков Петербурга.
Служба и начало литературного пути.
В 1834 году начал служить в Гусарском полку в Царском селе.
Популярность к поэту приходит вместе с выходом стихотворения «Смерть поэта» (1837), посвященного смерти Александра Пушкина. За это произведение Лермонтов был арестован и отправлен в ссылку. Благодаря стараниям бабушки и приближенного к императору Василию Жуковскому наказание удалось немного смягчить. По пути на Кавказ Лермонтов на месяц останавливается в Москве. Тогда же было написано произведение Лермонтова «Бородино» (1837) к годовщине сражения.
Во время кавказской ссылки творчество Лермонтова только расцветает: кроме литературы он занимается еще живописью. Благодаря ходатайствам бабушки возвращается в Петербург, восстанавливается на службе.
Творчество поэта и вторая ссылка.
Дальнейшее творчество в биографии Михаила Лермонтова связано с редакцией “Отечественных записок”.
За дуэль с сыном французского посла Э. Барантом поэт снова отправлен в ссылку на Кавказ (1840), где участвует в военных действиях.
Михаил Юрьевич в городе Железноводске.
В Железноводске Лермонтов бывал несколько раз, любил величественную, в ту пору девственную природу этого уголка Кавказа.
Последний приезд поэта в Железноводск в июле 1841 года оказался роковым: отсюда 15(27) июля поэт отправился на дуэль к подножию Машука, где и был убит. В городе и его окрестностях есть места, связанные с именем поэта. Усадьба Карпова, расположена на улице Горького, 9. На фасаде дома изображен барельефный портрет М. Ю. Лермонтова и надпись; о том, что М.Ю.Лермонтов снимал квартиру в этом доме в летом 1841 году и провел здесь последний день своей жизни.
Дом Рошке. В несколько измененном виде сохранился до наших дней. Находится близ Железноводска, в поселке Иноземцево — бывшей колонии Каррас. Дом был построен в начале 19 века и являлся кофейной. Содержателем ее был немецкий колонист Рошке.
15 июля 1841 года, М. Ю. Лермонтов, следуя из Железноводска к месту дуэли, остановился в гостеприимном доме Рошке. Здесь, в кругу своих друзей вместе с кузиной Е. Г. Быховец, Л.С.Пушкиным, с друзьями по Пятигорску, в обширном саду, знаменитый русский поэт провел последние часы своей жизни.
Ныне на доме Рошке установлена мемориальная доска. Она гласит; «В этом доме останавливался великий русский поэт М, Ю. Лермонтов в последний день своей жизни, Он отправился отсюда к месту дуэли».
1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение: